Осликовський Микола Сергійович


Микола Сергійович Осликовський (12 вересня 1900(19000912) — 8 жовтня 1971) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-лейтенант.

Микола Сергійович Осликовський
Ім'я при народженні рос. Николай Сергеевич Осликовский
Микола Сергійович Осликовський
Народження 12 вересня 1900(1900-09-12)
Летичів
Смерть 8 жовтня 1971(1971-10-08) (71 рік)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  кавалерія
Роки служби 1918—1953
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Іноземні нагороди:

Життєпис

Народився 12 вересня 1900 року в Летичеві (нині у Хмельницькій області України) у родині службовця. Українець. Закінчив гімназію.

З березня 1918 року в Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року.

В 1922 році закінчив військову школу у Харкові.

Брав участь Громадянській війні в Росії.

З червня 1941 року на фронтах Німецько-радянської війни. В 1942 році закінчив Військову академію Генштабу.

М.С.Осликовський відзначився наприкінці війни на території Нацистської Німеччини. Командир 3-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенант М.С.Осликовський знаходячись у порядках кавалерійських дивізій 28-29 квітня 1945 року, керував проривом оборони противника на лівому березі річки Гафель в районі населеного пункту Бредерайхе (півн.-схід м. Райнсберг, Німеччина). Корпус в районі міста Райнсберг розгромив ворожу дивізію «Герман Герінг». 3 травня захопив місто Віттенберге і район Ленцен, вийшовши першим на фронті до річки Ельба, де відбулась знаменита зустріч на Ельбі з військами союзників.

Після війни продовжував службу в Радянській армії.

З 1953 року генерал-лейтенант М.С.Осликовський в запасі. Жив у Москві.

Був військовим консультантом у фільмах: «Тривожна молодість» (1954), «Павло Корчагін», «300 років тому…» (1956), «Народжені бурею» (1957), «Спрага» (1959), «Кров людська — не водиця», «Фортеця на колесах» (1960), «Їм було дев'ятнадцять...» (1960), «Люди не все знають» (1964), «Гадюка», «Загибель ескадри», «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», «Самотність» (1964), «Лють» (1966), «Десятий крок» (1967), «Розвідники» (1968), «Комісари» (1969), «Родина Коцюбинських» (2 с), «Серце Бонівура» (1970, 2 с.) та ін.

Помер 8 жовтня 1971 року. Похований на Новодівичому цвинтарі.

Нагороди

29 травня 1945 року Миколі Сергійовичу Осликовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Також нагороджений:

Пам'ять
  • Ім'ям генерала Миколи Осликовського названа вулиця міста Ліда (Білорусь).
  • у місті Ольштин (Польща) генералу Миколі Осликовському встановлений пам'ятник.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.