Ольштин

Ольштинський замок

Миколай Коперник жив у замку у 1516–21 рр.

Перша згадка про місто походить з 1334 року, коли Генріх фон Лютер спорудив над річкою дерев'яно-земляне укріплення «Allenstein». Міські права надала 31 жовтня 1353 р. капітула Вармінської дієцезії, єпископ Йоган з Майсена. Першим бургомістром став Йоган з Лайс. Протягом 1347—1353 років було збудовано замок, костел Якова Апостола (1370—1380), закладено сітку вулиць, фортифікації. Місто вступило 1440 р. до Пруської конфедерації міст, а внаслідок мирного трактату з Торуня 1466 р. з Вармією потрапило під зверхність польського королівства, як частина Королівської Прусії.

В ніч з 21-22 січня 1945 р. радянські війська з півдня увійшли в Ольштин і після невеликих боїв захопили залізничний вокзал. Окрім боїв за вокзал у самому місті не було більшого опору. Вперті бої почалися лише на лінії річки Вадонг на північ від Ольштина, де німці створили лінію оборони. Бої тут точились 22-23 січня. До 24 січня район Ольштина був повністю захоплений. У місто прийшов новий — польський час[3].

3 травня 1947 р. до Ольштина прибув перший транспорт депортованих по акції «Вісла» українців.

Ольштин це найбільший освітній осередок у воєводстві та один з найбільших у північній Польщі. У місті існують:

• 43 дитсадки (серед яких 14 непублічних);
• 30 початкових шкіл (серед яких 3 непублічні);
• 25 гімназій (серед яких 1 непублічна);
• 28 загальноосвітніх ліцеїв (серед яких 14 непублічних);
• 1 художній ліцей;
• 9 профільованих ліцеїв;
• 11 технікумів (серед яких 1 непублічний);
• 8 професійних шкіл (серед яких 1 непублічна);
• 47 шкіл середнього рівня після ліцеїв (серед яких 37 непублічних);
• 2 музичні школи (І і ІІ рівнів);
• 8 осередків професійного навчання та додаткового вишколу (серед яких 7 непублічних);
• 6 осередків вишколу вчителів (серед яких 4 непублічні);
• 67 інші школи та осередки навчання (серед яких 17 непублічних);
• 1 непублічний реабілітаційно-виховний едукаційний осередок;
• 5 консультаційних пунктів психологічно-педагогічних (серед яких 1 непублічний).

У місті є планетарій.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

У місті свої храми мають різні релігійні спільноти. Між іншими:

• Католицька церква;
• Українська греко-католицька церква;
• Православна церква;
• Протестанти;
• Свідки Єгови;
• Баптисти;
• Буддисти;

До 1947 р. перебування українців в Ольштині було лише епізодичним. Зокрема, відомо що 1807 р. в кафедральному соборі Якуба французи утримували полонених з прусської і російської армії (серед яких були українці), які спалили на опалення усе оздоблення храму. Були українці і в складі 2-ї російської армії Олександра Самсонова, яка просуваючись в Східну Пруссію, 27 серпня 1914 р. на два дні зайняла Ольштин.

Недалеко від вул. Паркової в напрямку с. Девіти при алеї Війська Польського знаходиться цвинтар солдатів російської армії з Першої світової війни по вул. I Dywizji Wojska Polskiego 31. Тут на спільних могилах встановлено камінь з німецьким написом, таблички по російськи і німецьки та хрест.  Кількість похованих у цих могилах не відома. Інший військовий цвинтар розміщений на вул. I Dywizji Wojska Polskiego 11. Тут також поховано солдатів російської армії з Першої світової (91), польських солдат, які померли в Кортовському лазареті (у с. Кортово) та радянських солдатів (4262 чоловіки). В усіх цих категоріях можна відшукати українців.

Наступною українською сторінкою історії Ольштина є депортація в околиці міста українців в рамках акції «Вісла» в 1947 р., а також діяльність апарату терору — Управління безпеки комуністичної Польщі (УБ) та радянського апарату терору — НКВС. 3 травня 1947 р. до Ольштина прибув перший транспорт депортованих в ході акції «Вісла» українців. Ольштин — був місцем сортування українців, люди розділялися по категоріям небезпеки для влади.

В Ольштині зберіглася низка будівель пов'язаних з комуністичним апаратом терору. Головна будівля комуністичної польської служби безпеки — УБ розташовувалася в будинку по вул. Dąbrowszczaków 44. Зберігся будинок, де розташовувалася в'язниця УБ на aleja Marszałka Józefa Piłsudskiego 3. Зберігся також арешт УБ на вулиці Варшавській між номерами 101 та 103. Загалом НКВС та УБ в Ольштині займалися німцями та вармяками, проте розпрацьовувалися також українці. Зокрема, Михайло Вальницький (Гонта) мав допит в УБ в Ольштині. Тут він дав свідчення щодо відомої співпраці АК та УПА на Холмщині, зокрема, відносно відомих перемовин в присілку Жар біля Гути-Ружанецької.

Поступово українці за навколишніх сільських місцевостей збиралися до Ольштина. Після 1956 р. українське життя трохи поправилося. Наразі в Ольштині знаходиться центр активності українців на теренах Вармінсько-Мазурського воєводства. Офіційно станом на 2010 р. в Ольштині постійно мешкало близько 3 тис. українців.

Перші греко-католицькі богослужіння проходили в костелі францисканців на Stanisława Wyspiańskiego 4. З 2000 р. діє греко-католицька церква Покрови Богородиці біля залізничного вокзалу по вул. Lubelska, 12. Що стосується депортованих православних українців, то їх нащадки пов'язані з православною церквою Покрови Богородиці на Aleja Wojska Polskiego 38. Парафія ж розташовується за адресою Aleja Wojska Polskiego 71/5. Біля православної церкви у 2001 р. був встановлений хрест в пам'ять про акцію «Вісла» 1947 р.

В Ольштині діє міський гурток Об'єднання українців в Польщі, садиба якого знаходиться в старовинному будинку по вул. Wyzwolenia 2/8.

28 квітня 2004 р. в залі Осередка наукових досліджень в Ольштині по вул. Партизан (Partyzantów), 87 відкрилася вистава „Поляки-Українці 1939-1947 рр.” Урочистість супроводжувала Міжнародну наукову конференцію „Польсько-Українська спадщина”, організованої Університетом Вармії і Мазур в Ольштині осередком наукових досліджень імені Войцеха Кентшинського, Об’єднанням українців у Польщі та товариством сільський театр Węgajty.

11-14.10.2006 р. в Ольштині проходили сесії наукової конференції «Греко-католицька церква на Вармії і Мазурах у контексті минулого і суспільно-політичних змін в Польщі»: 11.10. – прес-конференція – Інститут політичних наук Вармінсько-Мазурського університету, вул. Szrajbera, 11; 13.10. – Гуманістичний центр Вармінсько-Мазурського університету, вул. Kurta Obitza, 1, Ольштин-Кортово II, Aula Teatralna (зал №146); 14.10. – служба в Покровській церкві УГКЦ в Ольштині на вул. Lubelska, 12. А о 18-00 того ж дня концерт церковної музики в Вармінсько-Мазурський філармонії. Учасники конференції мешкали у готелі «Gromada» (вже не функціонуючий), plac Konstytucji 3 Maja, 4[10][3].

Українські діти, навчаються в звичайних польських школах. В другій повинні дня вони вчать українську мову та ходять на лекції української мови а також відвідують уроки релігії, які проводяться українською мовою. Так заняття проходять в двох ольштинських школах: початковій № 22 і гімназії № 7

В Ольштині діє дитячий вокальний ансамбль «Сузірячко».

Варто згадати також театр ім. Стефана Ярача — місце регулярного проведення Днів українського театру.

В сучасному Ольштині наявні такі вулиці українського походження:

• вул. Богуна;
• вул. Тараса Шевченка. На цій вулиці (скоріше провулку) 13.03.2011 р. встановлено меморіальну дошку. Дошка розміщена на будинку Ольштинського центру громадських організацій, який знаходиться на вулиці, яка від серпня 2008 р. носить ім'я Тараса Шевченка. Дошку для Ольштина виготовили у партнерському місті Луцьк з ініціативи Вармінсько-Мазурського відділу Об'єднання українців в Польщі, яким керує Стефан Мігус. Оказією для відкриття дошки була 190 річниця народження і 150 річниця смерті Тараса Шевченка;
• вул. Брацлавська (від м. Брацлав на Поділлі).

Радіо «Ольштин» регулярно випускає передачу для української меньшості.

В місті діє український ресторан «Dumka» по вул. Bolesława Limanowskiego 13[3].

Серед 10 міст партнерів Ольшина є м. Луцьк (згідно з угодою від 19 грудня 1997 року). Серед активних учасників партнерства є товариство Культури польської на Волині, Товариство пошановувачів Волині й Полісся, Союз українців в Польщі.

• Західний Ольштин