Особняк домовласника Шпігеля

Перша назва вулиці, на якій згодом був побудований будинок нотаріуса Ісаака Шпігеля — Дворянська[2]. Досить заможні верстви населення, серед яких значну частину становили дворяни, отримали земельні ділянки та можливість їх забудови. Прокладення вулиці відбулось у 1824 році. Перший будинок Ісаака Шпігеля був досить невеликого розміру. Одна з кімнат була відведена для здійснення професійної діяльності, а друга — для проживання великої родини[3]. Його помешкання в той час знаходилось в прибузьких єврейських кварталах[4], про які відомо, що там мешкало найбідніше єврейське населення. В одноповерхових будинках, котрі були хаотично розташовані, проживали переважно торговці, ремісники та їх сім'ї. Поступово нотаріус Шпігель став заможним і на початку 20 сторіччя побудував просторий та зручний будинок у центральній частині міста. Будівля розташовується напроти ще одного цікавого місця — парку ім. Т. Г. Шевченка. А у травні 1901 року, якраз у період побудови будинку Шпігеля, неподалік відкрилась «Проскурівська міська Бібліотека[5]. в пам'ять О. С. Пушкіна»[6][7]. Перша назва вулиці, на якій був побудований будинок — Дворянська. В 1921 році відбулося перше перейменування вулиці і тоді вона стала називатись вул. Є.Остаповича, в честь революційного діяча. У 1940 році вулиця знов була перейменована і отримала назву вулиці С. Кірова. А вже у 1991 році виникла її сучасна назва — вул. Володимирська[2].

Ажурний кований флюгер на даху будинку нотаріуса Шпігеля, 8 березня 2015 р.

Половина населення Проскурова на початку 20 століття були євреями[8]. Вони підтримували між собою досить тісні культурні та родинні зв'язки, розвивали свої традиції та мову. Здійснювали між собою комерційні угоди. Під час проведення будь-яких операцій та дій з майном та іншими цінними об'єктами, необхідно було оформлювати багато різних паперів, які б це все засвідчували. В той час нотаріальні та юридичні послуги коштували чимало, і щоб хоч якось мінімізувати частину своїх фінансових збитків, у єврейських кварталах користувались послугами власних нотаріусів, яким довіряли. Документи, що були оформлені «неофіційними» нотаріусами, не мали юридичної сили у всьому місті, проте вони мали досить велику цінність в общині, і кожен, хто б відмовився виконувати юридичні зобов'язання, втратив би свою репутацію і довіру місцевого населення. До наших часів біографічні данні щодо життя Ісаака Шпігеля дійшли не в повному обсязі. Проте відомо, що він також був з числа неофіційних нотаріусів і через це був змушений працювати та приймати відвідувачів у себе вдома[9].Працював Ісаак цілодобово[10]. У Проскурові того часу, така практика була звичним явищем і «неофіційних» юристів було чимало.

Будинок відомого проскурівського нотаріуса Ісаака Шпігеля зберігся до наших часів[11]. У радянський період це місце служило приміщенням облкниготоргу[10]. У 90-х роках 20 століття та на початку 21 століття, будівлю орендували різні комерційні установи — наприклад, книжковий магазин, а також салон мобільного зв'язку [3].Потім у приміщенні знаходилась піцерія «Napoli»[12], у якій можна було скуштувати справжню італійську піцу з печі. Восени 2013 року за адресою вул. Володимирська,63, відкрився заклад «Ресторація Шпігеля»[13].Наразі, будинок нотаріуса Шпігеля, є одним з місць культурного туризму завдяки своїй архітектурі та історії. Рішенням Хмельницької міської Ради народних депутатів від 20 квітня 1995 р. № 8, особняк домовласника Шпігеля, як і багато інших об'єктів архітектури та містобудування Хмельницького, був узятий під охорону[14]. Будівля, якій вже понад 100 років, впливає на творчість хмельничан та знаходить своє відображення у ній: у 2010 році сучасною хмельницькою художницею Неллі Павловою була створена художня графічні робота «Особняк нотаріуса Ісака Шпігеля»[15]. Історія будинку та ім'я його власника знайшли своє відображення у працях українського краєзнавця та історика Сергія Миколайовича Єсюніна[3].