Острів Водників

Острів Водників — острів на Дніпрі в околицях Києва, навпроти Віти-Литовської, межує з Жуковим островом. Проїзд на Острів Водників — зі Столичного шосе.

Острів Водників
Південна частина о. Водників, вид з лівого берега Дніпра
Географія
50°20′48″ пн. ш. 30°35′33″ сх. д.
Акваторія Днiпро
Довжина 1  км
Ширина 0,4  км
Країна
 Україна
Регіон Київ
Адм. одиниця Київ
Населення
Острів Водників
Острів Водників (Київ)
 Острів Водників у Вікісховищі

Історія

У дожовтневий час відомий під паралельними назвами: острів Чернечий (належав Києво-Печерській лаврі) і острів Галерний (згадується з 18 ст., не плутати з іншим островом Галерний)[1].

На початок німецько-радянської війни острів у його середній частині був сполучений з Жуковим Островом дамбою. Під час оборони Києва та Київського укріпрайону дамбу підготували до підриву та прикрили кулеметними точками. 30 серпня 1941 року штурмова група 95-ї піхотної дивізії намагалася наблизитися до острова, але захисники завчасно підірвали дамбу. Під час другого штурму КиУР, що розпочався 16 вересня 1941 року, радянський гарнізон з числа підрозділів 37-ї армії вів фланкуючий вогонь по наступаючим німецьким військам. Це змусило супротивника вже самому підірвати дамбу, яку встигли відремонтувати, та виділити одну роту для блокування острова. 18 вересня німці зайняли територію острова Водників[2].

Сучасну назву дістав у післявоєнний час, коли тут було збудовано об'єкти, пов'язані з обслуговуванням водного транспорту. У 1950-і рр. був сполучений з правим берегом Дніпра новою дамбою, по який пройшла шосейна дорога. Таким чином площа штучної затоки збільшилася та поліпшила умови стоянки для річкового флоту. На її березі збудовано один з цехів Київського суднобудівно-судноремонтного заводу[1]. З початку 1980-х років частину острову займають садово-дачні ділянки.

Галерея
  • Острів Водників, північна частина
  • Жуків острів. Межує з островом Водників

Примітки
  1. Энциклопедический справочник «Киев» / под ред. А. В. Кудрицкого. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1985. — С. 794
  2. А. В. Кайнаран, Д. С. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1

Джерела
  • Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 роки.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.