Острів Лазаретто

Щодо назви острова є два джерела її погодження. Так, на острові розташовувався карантин, та він неодноразово використовувався як військовий лазарет росіян, французів та англійців. За окремою інформацією він використовувався як лепрозорій.[2][3]

Інша думка щодо назви острова пов'язана з тим, що це було найменування всіх подібних островів в Середземномор'ї, які використовувались як карантинні. Перший такий карантин на острові було запроваджено на маленькому острові під назвою Назаретум (на острівці знаходилась церква Санта-Марія-ді-Назарет) напроти Венеції у 1413 році. Там була створена створена лікарня, для заражених чумою, діяльність якої спрямовувалась на обмеження поширення хвороби. Назва Nazaretum, з часом перетворилась у Лазаретто. Отже всі такі острова, пов'язані з венеціанцями з часом почали називатись «Лазаретто», зокрема на Ітаці та на Закінфі.[4]

За часів венеціанського правління на початку 16 століття на острові був побудований монастир, а пізніше там був створений лепрозорій.[2] Як зазначалось острів використовувався як карантин для екіпажів та пасажирів кораблів, які побували в інших країнах, де виявлялася чума чи інші інфекційні захворювання. Кораблі перебували на острові не менше 40 днів. Якщо за цей період не було виявлено ознак хвороби корабель отримував право ввійти в порт міста Керкіра. На Керкірі було три посадові особи, відповідальні за питання охорони здоров'я, які мали титул «Pronoitwn of Ygeionomeioy» (з грец. той що передбачає здоров'я), двох з них обирала міська рада, а третього — голова місцевої клініки «Loimokathartirioy», призначений органами охорони здоров'я Венеції. Вони спільно з солдатами та священниками працювали на острові.[4]

У 1798 р. під час французької окупації острів захопив російсько-турецький флот, який використовував його як військовий госпіталь. Під час британської окупації в 1814 році після реконструкції знову було відкрито лепрозорій. Після об'єднання Іонічних островів з Грецією з 1864 року острів періодично також використовувався як лепрозорій.

Під час Другої світової війни Лазаретто було перетворено в концтабір для в'язнів грецького руху опору. Він став місцем тортур та страт. Під час грецької громадянської війни (в період 1946—1954 років) в Лазаретто, за підрахунками, було страчено понад 118 в'язнів, що перебувають у тюрмах Керкіри. Більшість з них були політв'язнями, комуністами та їх тіла були поховані в масових безіменних могилах.[3][4]

На острові є залишки будівель майже всіх історичних етапів острова. Збережена церква, що має особливий історичний та архітектурний інтерес без даху, двоповерхова будівля з цегли, яка використовувалась як штаб італійських військ, стіни лепрозорію, що використовувалась для страт, мармурові хрести, які замінили дерев'яні як меморіал страченим на острові.[4]

Лазаретто оголошено історичним місцем, де відбуваються меморіали та події примирення.[3][4]