Іонічні острови
Іоні́чні острови (грец. Ιόνιων νησιών) — група островів в західній та південно-західній частині Греції. Свою назву острови отримали від однойменного моря, яке омиває береги островів в своїй східній частині. Площа понад 2,3 тисячі км².
| Іонічні острови грец. Ιόνιων νησιών | ||||
.svg.png.webp) | ||||
| 38°30′00″ пн. ш. 20°30′00″ сх. д. | ||||
| Акваторія | Іонічне море | |||
| Найбільший острів | Кефалонія | |||
| Загальна площа | 2300 км² | |||
| Найвища точка | 1628 м | |||
| Країна | Греція | |||
 Іонічні острови у Вікісховищі | ||||
Ці острови також часто звуть «Сімома островами» або Ептаніс, хоча окрім семи основних, тут існує велика кількість невеликих островів. До переліку основних островів належать (з півночі на південь):
Географія
Острови складені головним чином вапняками і глинистими сланцями, розвинений карст. Пагорби і низькогір'я (висота до 1 628 м, на острові Кефалія), зручні бухти. Маквіс, ділянки дубових лісів. Національний парк Енос (на острові Кефалія). В долинах — вирощування винограду, цитрусових, маслинові рощі. Приморські кліматичні курорти. Розвинений туризм.
Основні міста: Керкіра, Аргостоліон.
Виноградарство
Виноградарство на островах відоме понад 3 тисячоліття. Основні сорти винограду: Мускат, Мавродафні, Філерій; з них виробляється десертне вино Мавродахні і столові — Рабола, Вердеа та інші[1].
Див. також
Джерела
Примітки
- Энциклопедия виноградарства / главный редактор А. И. Тимуш. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. (рос.)
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 190(рос.)
- Грецькі острови. Ле Пті Фюте, Michel Strogoff&Ass, 1998, ISBN 2-86273-618-X