Отто Мазал-Шквайн

Отакар Шквайн, більш відомий як Отто Мазал-Шквайн[1] (чеськ. Otakar Škvajn, трансліт. Otto Mazal-Škvajn; нар. 3 червня 1894, Кладно, Австро-Угорщина — пом. 12 вересня 1941, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — чехословацький футболіст і тренер. Виступав за збірну Чехословаччини.

Отакар Шквайн
Отакар Шквайн
Особисті дані
Повне ім'я Отакар Шквайн
Народження 3 червня 1894(1894-06-03)
  Кладно, Австро-Угорщина
Смерть 12 вересня 1941(1941-09-12) (47 років)
  Прага, Протекторат Богемії та Моравії
Поховання Кладно
Прізвисько Мазал
Громадянство  Чехословаччина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
«Кладно»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1919—1920 «Кладно» ?(?)
1920—1921 «Жиденице» ?(?)
1921—1922 «Спарта» (Пр) 10+(1+)
1922 «Моравська Славія» (Брно) ?(?)
1922—1923 «Славія» (Пр) ?(?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1920—1921  Чехословаччина 6 (3)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце




1929


1939		 «Простейов»
Пардубиці
ЧШК (Братислава)
«Русь» (Уж)
«Погонь» (Л)
«Жатець»
«Кладно»
«Вісла» (Кр)		 {{{тренер-місце}}}

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Футбольну кар'єру розпочав 1919 року в «Кладно»[1], вихованцем футбольної школи якого й був. Потім грав у «Жиденице»[2]. Гучно заявив про себе 8 травня 1920 року в пам'ятному для «Жиденице» поєдинку проти празької «Славії» — 6:2, забивши в ньому 5 м'ячів[1].

У 1921 році перейшов у празьку «Спарту»[1][2]. Був вигнаний з команди за надання інформації про поїздку «Спарти» в Іспанію редактору газети «Prager Tagblatt» Йожефу Лауферу[1][3]. Нетривалий період часу грав у Брно[1][2], звідки потім знову поїхав до Праги, грати за «Славію»[1][2][3].

Під час поїздки Славії до Німеччини в січні 1923 року, отримав на вокзалі міста Карлсруе випадкову травму коліна, яка закінчила його кар'єру гравця[1][3]. Після отримання травми пролежав декілька годин на рейках, допоки його не знайшли залізничники. Вижив, але потім все життя кульгав[2].

Кар'єра в збірній

Провів 6 матчів у складі збірної Чехословаччини[2]. У тому числі грав в першому офіційному матчі збірної з югославами (7:0)[1]. Грав за збірну на олімпійському турнірі 1920 року[1][3], у тому числі в фіналі з Бельгією[1]. Збірна Чехословаччини позбавлена срібних медалей, за демонстративне залишення поля на 40-й хвилині, на знак протесту проти призначення пенальті в її ворота[1]. У півфінальній грі з французами забив свої три м'ячі за збірну (4:1)[1][2].

Також був представником від Чехословаччини на турнірі Військових ігор 1919 року в Римі[1][3].

Кар'єра тренера

Після завершення кар'єри гравця, тренував декілька клубів Чехословаччини і Польщі. У тому числі: «Простейов», Пардубиці, братиславський ЧШК, ужгородську «Русь», львівську «Погонь», «Жатець», «Кладно», краківську «Віслу»[1][2]. Також був помічником тренера збірної Польщі протягом короткого проміжку часу[2].

Помер в окупованій Празі від інсульту[1].

Примітки
  1. Mazalovu kariéru ukončil schovaný fotoaparát (чес.). Brnensky denik. 15 березня 2013.
  2. Otokar Škvajn (чес.). Encyklopedie Brna. 30 травня 2013.
  3. Oto Mazal-Škvajn (чес.). Slavia. Архів оригіналу за 8 липня 2007.

Література
  • ŠEVČÍK, Karel: Králové ligového trůnu, Praha, Riopress 2004.
  • BROŽ, Radovan: Kronika pardubického fotbalu, Pardubice, Klub přátel Pardubicka 2005.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.