Отто фон Штюльпнагель

Отто фон Штюльпнагель народився в сім'ї прусського оберста Отто фон Штюльпнагеля (1822—1899) та Іди Міхаеліс (1856—1909): його старшим братом був генерал піхоти Едвін фон Штюльпнагель (1876—1933). Отто навчався в Прусській військовій академії і в 1909 році приєднався до Німецького генерального штабу. Під час Першої світової війни він служив офіцером генштабу в цілому ряді штабів.

Після закінчення війни, в 1921 році був призначений начальником Департаменту міжнародного права при Миротворчій комісії. На даній посаді він опублікував численні роботи і есе, в яких виступав проти звинувачень Німецької імперії у військових злочинах з боку Антанти. У 1925 році він був переведений в штаб 14-го піхотного полку; в наступному році він був направлений в якості представника рейхсверу на Женевську конференцію з роззброєння.

На початку 1927 року Штюльпнагель прибув в 7-й прусський піхотний полк, де пройшов ценз командування полком; на початку 1929 року він був переведений до Берліна і був призначений інспектором транспортних сил при міністерстві оборони. Вийшов у відставку в кінці березня 1931 року. Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів, в 1934 році, Штюльпнагель, який будучи молодим офіцером проходив навчання на пілота, заснував на замовлення Міністерства авіації військово-повітряну школу Берлін-Гатов; в наступному році він став організатором Військово-повітряної академії. 1 жовтня 1935 року перейшов у люфтваффе, ставши першим командиром академії.

На початку Другої світової війни Штюльпнагель був мобілізований: 25 жовтня 1940 року він був призначений військовим командиром окупованої Франції. У середині травня 1941 року на підконтрольній йому території було страчено 3700 євреїв. 17 грудня 1941 року наклав на французьких євреїв «штраф» в розмірі одного мільярда франків, який повинен був бути виплачений в розстрочку. Нарешті, за його наказом були розстріляні загалом 98 заручників в Нанті і Шатобріані. Був остаточно звільнений зі служби в серпні 1942 року; після війни був заарештований і в 1946 році доставлений до Франції. На початку лютого 1948 року повісився в паризькій в'язниці «Cherche-Midi», де чекав початку суду.

• Фанен-юнкер (10 січня 1897)
• Фенріх (18 серпня 1897)
• Другий лейтенант (24 травня 1898)
• Обер-лейтенант (17 грудня 1908)
• Гауптман (23 травня 1911)
• Майор (16 травня 1916)
• Оберст-лейтенант (1 квітня 1921)
• Оберст (1 серпня 1925)
• Генерал-майор (1 лютого 1929)
• Генерал-лейтенант (1 лютого 1931)
• Генерал авіації запасу (1 жовтня 1935)
• Генерал авіації (1 жовтня 1936)
• Генерал піхоти (1 грудня 1940)

• Столітня медаль
• Орден Червоного орла 4-го класу
• Орден Корони (Пруссія) 4-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
• Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами
• Орден Грифа, лицарський хрест
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу
• Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
• Орден Альберта Ведмедя, лицарський хрест 2-го класу
• Ганзейський Хрест (Гамбург, Бремен і Любек)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Пам'ятний знак пілота (Пруссія)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу

• Константин Залесский. «Элита» Гитлера во Второй Мировой. Кто был кто в Третьем Рейхе. — Яуза-пресс,, 2012. — С. 720. — 801 с. — ISBN 9785457412354.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 107.
• Genealogisches Handbuch des Adels. (GHdA), Adelige Häuser A Band XVIII, Band 87 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1985, ISSN 0435-2408, S. 426.
• Ernst Jünger: Strahlungen. Klett Cotta Verlag, 2000.
• Sven Olaf Berggötz: Ernst Jünger und die Geiseln — Die Denkschrift von Ernst Jünger über die Geiselerschießungen in Frankreich 1941/42, Vierteljahrshefte für Zeitgeschichte, 2003, Heft 3.