Оферта

Офе́рта (від лат. offero — пропоную) — пропозиція певній стороні укласти договір з урахуванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. Оферта вважається прийнятою після її акцепту.

Прийняття (акцепт) оферти є юридично значущею дією, наслідком якої є виникнення між сторонами договору[1].

Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.

Тверда оферта — це документ, у якому надається письмова пропозиція на продаж або купівлю визначеного товару або послуг, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту й визначено строк дії оферти.

Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну й ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв'язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді.

Якщо оферту не було прийнято обома сторонами, то одна із сторін може надати іншій контроферту з викладенням свого бачення співробітництва.

В повсякденній діловій практиці України поширеним прикладом оферти є "рахунок-фактура". За запитом покупця продавець формує та надсилає "рахунок-фактуру", в якій зазначає перелік товарів, кількість, ціну та інші комерційні умови: ті, що належать до істотних умов договору як необхідних з точки зору закону для укладення договору, а також ті, що з якихось причин є важливими для контрагентів. Найчастіше при цьому передбачається, що для виконання поставки покупець має сплатити авансом суму зазначену у рахунку-фактурі або її частину. Такий "рахунок-фактура" є офертою, а оплата рахунку - дією, яка свідчить про прийняття покупцем умов рахунку, тобто є акцептом шляхом вчинення дій.

Менш поширеною формою оферти в Україні є Замовлення на закупівлю, які покупець направляє постачальнику.