Охотники

У селі жив польський пан Ронікер Броніслав. Охотники (найманці) — професійні військові найманці. Термін набув широкого вжитку на території нинішньої України у XVII—XVIII ст.^{[джерело?]}

У 1906 році село Олеської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 32 верст, від волості 8. Дворів 39, мешканців 161[1].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 144 особи, з яких 68 чоловіків та 76 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 122 особи.[3]

• В 1927— 1929 роках в селі Охотники побудовано школу на кошти громадян. На сьогоднішній день це приміщення збереглося, у ньому знаходиться місцевий ФАП. Під час виборів тут знаходиться виборча дільниця. Школу в Охотниках будував Станчук Іван Павлович. В 1929 році школа почала працювати. Була чотирикласною (зі слів Марії Макарівни Оліферук, 1914 р.н.). На тиждень тільки два уроки були українською мовою, а всі інші — польською. У школу ходили так: 1-й клас – один рік, 2-й клас – один рік, 3-й клас – два роки, четвертий клас , проходиши один рік і після його закінчення можна було навчатися в Перевалах в семикласній школі. Петро Іванович Бондар (1924 р.н.) провчився в Охотниках в четвертому класі три роки, бо батьки не пустили через матеріальні труднощі в Перевалівську школу, а вчитися він дуже хотів. Провчився до 14 років, а потім пішов працювати на поміщика. В Охотницькій школі діти були різного віку. Ходили в школу з сіл Охотники і Осереби. Уроки були зранку і після обіду. В 1- му та 2-му класах навчання тривало один рік, а в 3-му і 4 –му вчилися по два роки, незалежно чи учень успішно засвоював програму, чи відставав. Учні, які добре засвоїли навчальну програму, могли продовжити навчання в Перевалівській семирічній школі. ( Зі слів Рощук Марії Олександрівни, жительки с. Осереби). Вчителями за Польщі в Охотниках були: Францішек Косович і Ядвіга Спамнірувна. ( Зі слів Ткачук Варвари, жительки села Осереби). Петро Іванович Бондар згадував, що вчитель учням давав книжки, але за це брав гроші, а також купував учням пера, косинці, зошити, циркулі, гумки, лінійки. В школі була сувора дисципліна. Коли учень знайде на території школи якусь річ, то обов’язково повинен покласти її на стіл вчителеві. Вчитель бив неслухняних учнів лінійкою по руках, ставив у куток на коліна. Школа в Охотниках проіснувала до 1972 року. Вчителькою у цій школі працювала Лейко Варвара Микитівна. В селі зараз живуть вчителі- пенсіонери Супрунович Петро Іванович і Супрунович Ганна Микитівна, які працювали в Охотницькій і Осеребській початкових школах.

• Погода в селі Охотники