Володимир-Волинський повіт
Володимир-Волинський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входили до складу Російської імперії, Української Держави, Польщі і СРСР. Повітовий центр — місто Володимир-Волинський.
Володимир-Волинський повіт | ||||
| ||||
| ||||
Губернія | Волинська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Володимир-Волинський | |||
Створений | 1795 рік | |||
Площа | близько 6 440 км² | |||
Населення | 277 265 чоловік (на 1897 рік) осіб | |||
Царські часи
Утворений у 1795 році у складі Волинського намісництва, з 1796 — у складі Волинської губернії.
Повіт був розташований в західній частині губернії і на заході межував з Австро-Угорщиною, на сході з Ковельським, Луцьким і Дубенським повітами Волинської губернії. Займав площу 5695,8 верст² (близько 6 440 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 277 265 чоловік. З них 72,09 % — українці, 10,42 % — євреї, 8,38 % — поляки, 5,68 % — німці, 2,76 % — росіяни, 0,59 % — чехи[1].
У адміністративному відношенні повіт на 1885 рік розділявся на 33 волості, в яких було 337 сільських общин. Наприкінці ХІХ ст. ряд волостей було ліквідовано, тому на 1906 рік у повіті було 22 волості. Повітове місто власної волості не мало.
Польські часи
Володимирський повіт | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Powiat włodzimierski | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
Країна | Польща | ||||||||||
Воєводство | Волинське | ||||||||||
Адміністративний центр | Володимир | ||||||||||
Населення: | 150 400 | ||||||||||
Площа: | 2208 км2 | ||||||||||
Густота: | 68,1 осіб на 1 км2 | ||||||||||
TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
- |
Володимирський повіт (Powiat włodzimierski) — адміністративно-територіальна одиниця в складі Волинського воєводства міжвоєнної Польщі, один із 10 повітів воєводства.
Адміністративні зміни
12 грудня 1920 р. з повіту вилучені Бранська, Хорівська, Підберезська, Свинюська, Скобелецька, Киселинська і Горохівська волості та з них утворено Горохівський повіт[3]; до новоутвореного Любомльського повіту передані ґміни Березьце, Головно, Гуща, Любомль, Пульмо, Шацк і Зґорави[4]; до Ковельського повіту — ґміни Кримно і Нови Двур[5].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1933 р. колонії Олександрівка і Северинівка передані з ґміни Коритниця до ґміни Верба[6].
Географічні дані
Повіт займав південно-західну частину воєводства і межував із заходу з Люблінським воєводством (Грубешівський повіт), з півночі — з Любомльським повітом, зі сходу — з Ковельським і Горохівським повітами, з півдня — зі Львівським воєводством (Сокальський повіт).
Площа повіту становила 2.208 км2, населення було 150,4 тис. осіб (за переписом 1931 року), а густота населення становила 68 осіб на 1 км2. Крім української більшості були польська, єврейська і чеська меншини.
Адміністративний поділ
- Гміна Хотячув (Chotiaczów)
- Гміна Ґжибовіца (Grzybowica)
- Гміна Коритніца (Korytnica)
- Гміна Мікуліче (Mikulicze)
- Гміна Олєск
- Гміна Порицк (Poryck)
- Гміна Верба
Міста:
У складі СРСР
27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Волинської області[7]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований у зв'язку з переформатуванням на Вербський (Оваднівський), Володимир-Волинський, Порицький і Устилузький райони.
Посилання
- Дані перепису населення 1897 року по Волинській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 16 квітня 2009.
- Памятная книжка Волынской губернии на 1915 год
- Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 41
- Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 46
- Dz. Urz. ZTPiE z 1920 r. Nr 5, poz. 44
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1933 r. o zmianie granic gmin wiejskich Werba i Korytnica w powiecie włodzimierskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
- Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР»