О'Коннор-Лисенко Ольга Олександрівна
Ольга Олександрівна О'Коннор (нар. 27 (15) липня 1854, с. Миколаївка, нині — Троїцьке Глобинського району Полтавської області — пом. 1930, Київ) — співачка (лірико-драматичне сопрано), педагогиня. Перша виконавиця ролі Оксани в першій вітчизняній опері «Різдвяна ніч».
| О'Коннор-Лисенко Ольга Олександрівна | |
|---|---|
| Народилася |
15 (27) липня 1854 Троїцьке, Глобинський район, Україна |
| Померла |
1930 Київ, Українська СРР, СРСР |
| Діяльність | співачка, педагог |
| Брати, сестри | О'Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна |
| У шлюбі з | Лисенко Микола Віталійович |
Перша дружина Миколи Лисенка. Сестра письменниці Валерії О'Коннор-Вілінської.
Життєпис
Ця ірландка разом з батьками опинилася на Полтавщині після наполеонівського вторгнення в Росію. Але нічим не відрізнялася від українок: розумна, красива, голосиста.
1868—1869 — приватно навчалась в Лейпцизі.
1874—1878 — закінчила Санкт-Петербузьку консерваторію (клас співу К. Еверарді).
1878—1979 — викладачка Київського музичного училища РМТ.
Перша виконавиця багатьох солоспівів М. Лисенка.
Володіла прекрасним сопрано і першою виконала роль Оксани в першій вітчизняній опері «Різдвяна ніч» (1874), — розповідає директорка меморіального музею Лисенка в Києві Роксана Скорульська.
Перша виконавиця партій та співів Офелії («Гамлет», український переклад М. Старицького, 1878).
В аматорських концертах, крім романсів та арій, співала також українські народні пісні.
Володіла невеликим, але приємного тембру голосом, мала акторський талант.
З 1880 викладала спів та гру на фортепіано. 1882—1883 років у неї брала уроки фортепіано Леся Українка.
1905 року відкрила в Києві власну музичну школу для учнів молодшого віку.
Одруження
Миколі Лисенку вона припадала троюрідною племінницею і була на вісім років молодша.
Микола і Ольга повінчалися в 1868 році. Разом з Лисенком Ольга поїхала в Лейпциг, де стала брати уроки вокалу. Після закінчення Петербурзької консерваторії виконувала твори чоловіка. Але з часом у неї почалися проблеми з голосом, і Ольга стала викладати.
Втрата голосу була не найбільшою проблемою. Ольга страждала від спадкового психічного захворювання: часто впадала в депресії і опинялася в лікарні. Через це не могла мати дітей.
Друзі та знайомство
Сусідка сім'ї Лисенка Олена Пчілка в своїх спогадах писала: «Відсутність» пташенят «було гіркою долею цього шлюбу!». Через 12 років спільного життя Микола та Ольга розлучилися. Офіційний розлучення не оформляли. Тодішні закони і церковно-суспільні шлюборозлучні процеси вимагали чималих зусиль і одкровень. До того ж один з розведеного подружжя повинен був втратити право викладати. А саме уроки давали обом кошти для існування.
Джерела
- Лиcенко Ольга Олександрівна / Р. М. Скорульська
- Скорульська Р. Лисенки давні і сьогочасні // Український музичний архів. 1999, Вип. 2
- Скорульська Р. Спроба реконструкції забутої постаті (Ольга О'Коннор-Лисенко) // Там само. 2003. Вип. 3
- Лисенко М. Листи. 2004
Посилання
- Лиcенко Ольга Олександрівна // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 127.