Павел Волуцький
Павел Волуцький гербу Равич (пол. Paweł Wołucki; 1560 — 15 листопада 1622) — польський шляхтич, королівський придворний, римо-католицький релігійний діяч. Латинський єпископ Кам'янця-Подільського та Луцька.
| Павел Волуцький Paweł Wołucki | ||
 | ||
| Портрет П. Волуцького | ||
| ||
|---|---|---|
| 1594 — 1607 | ||
| Обрання: | 5 грудня 1594 | |
| Конфесія: | римо-католик | |
| Церква: | Римо-католицька | |
| Попередник: | Станіслав Гомолінський | |
| Наступник: | Ян Порохницький | |
| ||
| 1606 — 1616 | ||
| Попередник: | Павло Волович | |
| Наступник: | Генрик Фірлей | |
| ||
| 1616 — 1622 | ||
| Обрання: | 18 травня 1616 | |
| Попередник: | Вавжинець Гембицький | |
| Наступник: | Анджей Ліпський | |
| Альма-матер: | навчався в Італії | |
| Діяльність: | королівський придворний, римо-католицький релігійний діяч | |
| Національність: | поляк | |
| Народження: | 1560 | |
| Смерть: | 15 листопада 1622 Влоцлавек | |
| Похований: | каплиця Гурків базиліки-катедри Успіння Пресвятої Діви Марії у Влоцлавеку | |
| Династія: | Волуцькі | |
| Батько: | Ян Волуцький | |
| Мати: | Олтажевська | |
| Чернецтво: | до 1591 | |
Життєпис
Народився 1560 року.[1] Був представником роду Волуцьких гербу Равич, представленого в Равському воєводстві.[2] Батько — Ян Волуцький,[3] равський підсудок (зокрема, в 1550 році[4]), мати походила з роду Олтажевських (пол. Ołtarzewskich) гербу Лис. Мав одну сестру і шестеро братів. Зокрема, Анджей у 18 років був нагороджений королем як «poeta laureatus»; Філіп був каштеляном і воєводою равським, Себастьян — малоґоським каштеляном, Войцех мав поступити до Товариства Ісусового (Єзуїти).[3] Молодшим братом[4] був галицький каштелян і коронний підкоморій Станіслав Волуцький.[5]
Бартош Папроцький писав, що його за заслуги Станіслав Мінський своїм коштом відправив навчатися до Італії та утримував там протягом кількох років. Після повернення до Польщі завдяки своєму протектору, який був близько пов'язаним з коронним канцлером і гетьманом Яном Замойським, Павел став королівським секретарем. На службі здобув прихильність Сигізмунда ІІІ Вази. Невдовзі перейшов до духовного сану, потім отримав перші костельні бенефіції: 1591 року — канонік катедральних капітул у Луцьку і Кракові, також латинський парох у Рачкові (Гнезненської архидієцезії). 1592 р. прийняв ієрейські свячення, у 34/35 років отримав сан єпископа. Після призначення короля 5 грудня 1594 року Апостольський Престол затвердив його на посаді очільника Кам'янецької дієцезії. 1606 року переведений на посаду луцького латинського єпископа, на якій затверджений рішенням Папи римського Павла V 30 липня 1607 року. 18 (або 19[6]) травня 1616 року затверджений на посаді[3] куявського[7] єпископа в м. Влоцлавек.
За його ініціативою почав діяльність Колегіум єзуїтів у Луцьку,[3] а в 1610 році П. Волуцький освятив наріжний камінь під будівництво нового приміщення[8].
Помер 15 листопада 1622 року, похований у каплиці Ґурків базиліки-катедри Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Влоцлавку. Брати Себастьян і Філіп своїм коштом поставили йому нагробок із повною постаттю єпископа.
Примітки
- Paweł Wołucki h. Rawicz (ID: sw.132432). (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 591. (пол.)
- Prokop Krzysztof Rafał. Paweł Wołucki 1607—1616… — S. 46—48.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 592. (пол.)
- Там само. — S. 593.
- Bishop Paweł Wołucki †
- Smardzewice 1.) w 1521 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 866. (пол.)
- Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku // Sztuka kresów wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1996. — № 2. — S. 66. (пол.)
Джерела
- Łuck // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 779. (пол.) — S. 779—792. (пол.)
- Prokop Krzysztof Rafał. Paweł Wołucki 1607—1616 // Sylwetki biskupów łuckich. — Biały Dunajec — Ostróg, 2001. — S. 70—74. (пол.); Wołanie z Wołynia. — 2010. — № 3 (94) (maj—czerwiec). — S. 46—48. (укр.) (пол.)