Колегіум єзуїтів (Луцьк)

Луцький єзуїтський колегіум, або Луцька єзуї́тська коле́гія — колишній навчальний заклад, «дім Товариства Ісуса» у Луцьку. Почав діяльність у 1612 році за сприяння єпископа Павела Волуцького.

Проект Бенедикта Моллі

Відомості

У 1606 році записано фундуш для заснування колегіуму єзуїтів у Луцьку (затверджений генералом Ордену Аквавівою в 1608 році[1]). Ініціятором фундушу був єпископ Марцін Шишковський.

Луцький колегіум єзуїтів сприяв спольщенню записів судово-адміністративних книг у місті: в 1620—1640 роках їх відсоток доходив до 73, в той час як у 1610—1620-х становив тільки 9.[2]

Навчання в колегіумі

Колегіум і Студії граматичні й риторичні діяли у 1608—1611 роках під ректорством Обріціуса[3]. Першим магістром був ксьондз, тлумач Біблії[4] Станіслав Вуєк[5]. Спочатку, поки велике приміщення для колегіуму тільки проектувалося, він містився у будинку біля дзвіниці, відданий для навчання єпископом Шишковським. На початках у колегіумі навчалося 150 учнів, у пізніші часи їх кількість сягала більше 300. Навчання було безкоштовним, а викладання на високому рівні, тому до Луцька приїжджали вчитися зі Львова, Острога та Києва. Курс моральної теології для студентів ввели у 1615 році. Філософію — з 1636. Викладали також фехтування, танці, мови. Також діяв театр, для чого була відведена окрема театральна зала у приміщенні колегіуму. Викладання філософії припинили у 1638 і поновили аж у 1688. Математику і фізику викладали у 1692—1695, а згодом відновили у 1753. У 1762 році навчання доповнили курсом етики та вищим курсом філософії[6].

Луцький єзуїтський колегіум був одним із найзаможніших на Волині[7].

Після касації ордену в 1773 році викладачі луцького єзуїтського колегіуму стали викладати в інших школах міста. А також у вищій школі академічного типу, яка була організована Народною комісією освіти частково у приміщеннях обгорілої кафедри Святої Трійці, а частково у колишньому колегіумі.

Будівля

1609 році луцькі єзуїти отримали дозвіл польського короля Сигізмунда ІІІ на купівлю ділянок для будівництва нового колегіуму й костелу. Не виключено, що проект будівництва був розроблений архітектором М. Гінтаом за участю італійського архітектора Дж. Бріано.[8]

Італійський архітектор Бенедетто Моллі в 1646 році нарисував проєкт будівлі Колегіуму єзуїтів у Луцьку. Рисунок перебуває в Парижі, у збірці «Національної Бібліотеки»[9]

Навчались

Казимир Флоріан Чарторийський — примас Польщі.

Доброчинці

Катерина Загоровська — донька Стефана, дружина Войцеха Чацького (староста володимирський, полковник ЙКМ), київського підкоморія Адама Олізара.[10]
князь Юрій Чорторийський — луцький староста[11]
Юрій Вишневецький, в 1614 році переписав права на якісь земельні ділянки.[12]

Див. також

Примітки

Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku… — S. 65.
Фаріон І. Траєкторія мовної полонізації України наприкінці XVI — упродовж XVII ст Люблінська унія 1569 // Слово Просвіти. — 2016. — № 35 (976) (1-7 вер.). — С. 6—7. (Мова єдина)
Stanisław Załęski. Jezuici w Polsce. — Kraków, 1908. — S. 189. (пол.)
]
Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu Архівовано 27 червня 2016 у Wayback Machine.. — Łuck, 1929. (пол.)
Adam Wojnicz. Łuck na Wołyniu, — Łuck, 1922. — S. 52—53. (пол.)
Łuck… — S. 779.
Ткачук А. Неправославна школа на Волині у XVI—XVII столітті // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 11. — С. 44.
Paszenda J. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)
Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 641—642. (пол.)
Latacz E. Czartoryski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 277—278. (пол.)
Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 231—232. (пол.)

Джерела

Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku // Sztuka kresów wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1996. — № 2. — S. 65—84. (пол.)
Łuck // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 779. (пол.) — S. 779—792. (пол.)
Шевченко Т. Викладачі Луцького єзуїтського колегіуму (1608—1648) // Київська старовина. 2000. № 6 (336)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Brykowska M. Kościół Jezuitów w Łucku i architektura zakonu Jezuitów na Wołyniu i Podolu w 1. połowie XVII wieku… — S. 65.

[2] Фаріон І. Траєкторія мовної полонізації України наприкінці XVI — упродовж XVII ст Люблінська унія 1569 // Слово Просвіти. — 2016. — № 35 (976) (1-7 вер.). — С. 6—7. (Мова єдина)

[3] Stanisław Załęski. Jezuici w Polsce. — Kraków, 1908. — S. 189. (пол.)

[4] ]

[5] Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu Архівовано 27 червня 2016 у Wayback Machine.. — Łuck, 1929. (пол.)

[6] Adam Wojnicz. Łuck na Wołyniu, — Łuck, 1922. — S. 52—53. (пол.)

[7] Łuck… — S. 779.

[8] Ткачук А. Неправославна школа на Волині у XVI—XVII столітті // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 11. — С. 44.

[9] Paszenda J. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)

[10] Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — 820 s. — S. 641—642. (пол.)

[11] Latacz E. Czartoryski Jerzy // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 277—278. (пол.)

[12] Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 231—232. (пол.)