Павлова Надія Василівна

Павлова Надія Василівна (15 травня 1956, Чебоксари) — радянська балерина, народна артистка СРСР (1984), народна артистка Чувашії, лавреатка премії Ленінського комсомолу, всесоюзних і міжнародних конкурсів і фестивалів, професорка Російської академії театрального мистецтва.

Павлова Надія Василівна
Народилася 15 травня 1956(1956-05-15)[1] (65 років)
Чебоксари, Чуваська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність артист балету, балетмейстерка, хораографиня, педагог з балету, акторка, танцюристка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Знання мов російська
Заклад Російський університет театрального мистецтва
Нагороди

IMDb ID 0667822

Нагороджена орденом Пошани.

Нині живе в Москві.

Біографія

У 7 років Надія Павлова почала займатися в хореографічному гуртку при Будинку піонерів. У 1966 році її помітила комісія Пермського хореографічного училища, що приїхала у Чебоксари в пошуках обдарованих дітей. Надії запропонували вчитися в Пермі. Сім років — з 2-го класу і до випуску — Надя Павлова вчилася у Людмили Павлівни Сахарової, в методиці якої московська і ленінградська школи класичного танцю з'єдналися з новими віяннями, що виникли наприкінці 1960-х років у гімнастиці, утворивши сплав спортивно-театрального танцю.

З другого класу Надія Павлова бере участь у концертах зі спеціальними номерами, поставленими для неї М. Газієвим — «Дівчинка і відлуння», «Маленька балерина», а також виконує всі існуючі дитячі партії у виставах театру опери та балету. У 1970 році під час гастролей Пермського театру в Москві особливу увагу рецензентів привертає Надія Павлова. У 15 років вона стала лауреатом першої премії Всесоюзного конкурсу балетмейстерів і артистів балету, а рік потому, в 1973-му, завойовує Гран-прі II Міжнародного конкурсу артистів балету в Москві. У ці роки Надія Павлова особливо часто гастролює країною і за кордоном, підкоряючи глядачів Італії, Японії, Китаю, Австрії, Німеччини, Франції та США легким диханням свого танцю.

У вересні 1975 року Надія Павлова — солістка Великого театру. Її постійним партнером протягом цього десятиліття залишається В'ячеслав Гордєєв. 17-річна Павлова станцювала в «Ромео і Джульєтті» (Н. Боярчіков) і «Жизелі» (за ред. Б. Щербиніна). Щодня займається в класі Асафа Мессерера і освоює ролі під керівництвом Марини Семенової.

З 1983 року в репертуарі Надії Павлової з'являються мініатюри М. Бежара і Д. Баланчина, опуси хореографів-сучасників. Її партнерами стають всі провідні солісти Большого театру: Олександр Богатирьов і Валерій Анісімов, а пізніше — Олексій Фадєєчев, Юрій Васюченко, Ірек Мухамедов. Закінчивши балетмейстерське відділення ГІТІСу як педагог-репетитор, вона проводить майстер-класи у Франції, Німеччині, Японії, Фінляндії.

З 1992 по 1994 рік Надія Павлова — художній керівник Театру балету Надії Павлової, а в 1995 році — Ренесанс-балету. Входила до складу журі міжнародних конкурсів артистів балету в Люксембурзі (1995) та Гонконгу (1996). У 1999 році Надія Павлова бере участь у відкритті Російського культурного центру у Вашингтоні, стає лауреатом фестивалю «Зірки світового балету» в Донецьку. Нині Надія Павлова продовжує виконувати класичну та сучасну хореографію, а також викладає в Російській академії театрального мистецтва.

Посилання
  1. Надежда Павлова — Великий театр.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.