Павловський Федір Кирилович

Фе́дір Кири́лович Павло́вський (нар. 2 березня 1921(19210302) — пом. 6 жовтня 1943) — радянський військовик часів Другої світової війни, комсорг батальйону 1181-го стрілецького полку 356-ї стрілецької дивізії 89-го стрілецького корпусу 61-ї армії, лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).

Федір Кирилович Павловський
Народження 2 березня 1921(1921-03-02)
Соснівка
Смерть 6 жовтня 1943(1943-10-06) (22 роки)
біля Комарина
Поховання Брагінський район
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1940–1943
Звання  Лейтенант
Формування 356-а стрілецька дивізія
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився 2 березня 1921 року в селі Соснівці, нині — Олександрівський район Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Закінчив восьмирічку й Черкаський сільськогосподарський технікум у 1940 році.

До лав РСЧА призваний Олександрівським РВК у 1940 році. Член ВКП(б) з 1940 року. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Брянському і Центральному фронтах.

Особливо комсорг 2-го стрілецького батальйону 1181-го стрілецького полку 356-ї стрілецької дивізії лейтенант Ф. Павловський відзначився під час визволення території Білорусі. 6 жовтня 1943 року, виконуючи поставлене командуванням бойове завдання, на чолі десантної групи з чотирьох бійців човном форсував Дніпро. Діставшись правого берега стрімкою атакою вибив ворога з позицій і захопив пануючу висоту. Відбиваючи контраатаки супротивника, загинули всі бійці його групи і лейтенант Ф. Павловський залишився один. Самотужки відбивався до підходу підкріплення, знищивши загалом 65 солдатів і офіцерів супротивника. Того ж дня в наступному бою загинув на території Комаринського району Поліської області Білоруської РСР.[1] Похований в селі Берізки того ж району[2]. У 1949 році перепохований у братській могилі в міському поселенні Комарин Брагінського району Гомельської області Білорусі.[3]

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, лейтенантові Павловському Федору Кириловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[4].

Був нагороджений орденом Леніна (15.01.1944) і медаллю «За відвагу» (13.08.1943[5]).

Література
  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 246–248.

Примітки
  1. Представлення до присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 березня 2015.
  2. Іменний список незворотніх втрат офіцерського складу 356-ї стрілецької дивізії за період з 5 по 10 жовтня 1943 року (рос.)
  3. Облікова картка військового поховання (рос.)
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
  5. Нагородний лист на нагородження медаллю «За відвагу» (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 березня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.