Павлов Георгій Сергійович

Георгій Сергійович Павлов (5 грудня 1910(19101205), місто Маріуполь, тепер Донецької області — покінчив життя самогубством 6 жовтня 1991, місто Москва) — радянський державний діяч, керуючий справами ЦК КПРС, 1-й секретар Марійського обласного комітету КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—10-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (4.12.1980).

Павлов Георгій Сергійович
Народився 5 грудня 1910(1910-12-05)
Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 6 жовтня 1991(1991-10-06) (80 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди


Життєпис

Народився в родині робітника. У 1926 році переїхав до міста Ленінграда, закінчив дев'ять класів школи.

З 1926 року — розмітник, майстер заводу в місті Ленінграді. З 1931 року — викладач і завідувач навчальної частини школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) при Дніпровському металургійному заводі імені Дзержинського в місті Кам'янське Дніпропетровської області.

У 1936 році закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут, інженер-металург.

У 1936—1940 роках — заступник директора навчального комбінату Дніпровського металургійного заводу імені Дзержинського міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1941 роках — інструктор, завідувач металургійного відділу Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

З початку німецько-радянської війни був евакуйований в східні райони СРСР. З 1942 по 1943 рік працював в Орському міському комітеті ВКП(б) Чкаловської (Оренбурзької) області.

У 1943—1945 роках — 2-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У 1945 — грудні 1947 року — 1-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У грудні 1947 — вересні 1949 року — інспектор Управління кадрів ЦК ВКП(б), інструктор відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК ВКП(б).

У вересні 1949 — 9 травня 1950 року — 1-й секретар Магнітогорського міського комітету ВКП(б) Челябінської області.

У квітні (офіційно 12 липня) 1950 — 3 березня 1951 року — 2-й секретар Челябінського обласного комітету ВКП(б).

У березні 1951 — квітні 1954 року — заступник голови виконавчого комітету Костромської обласної ради депутатів трудящих.

У квітні 1954 — січні 1955 року — секретар Костромського обласного комітету КПРС.

У січні 1955 — січні 1956 року — 1-й секретар Костромського міського комітету КПРС.

У січні 1956 — грудні 1957 року — 2-й секретар Костромського обласного комітету КПРС.

29 грудня 1957 — 28 листопада 1963 року — 1-й секретар Марійського обласного комітету КПРС.

У листопаді 1963 — грудні 1965 року — завідувач відділу Комітету партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР.

У грудні 1965 — вересні 1983 року — керуючий справами ЦК КПРС.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1980 року за великі заслуги перед Комуністичною партією та Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження Павлову Георгію Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З вересня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Покінчив життя самогубством (викинувся з балкона) 6 жовтня 1991 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.