Павло I (король Греції)

Після закінчення військово-морського училища служив офіцером у військово-морському флоті, брав участь у Греко-турецькій війні 1919—1922. У грудні 1923, у зв'язку з перемогою республіканців на виборах, виїхав до Великої Британії, у 1925, 1934, 1935 роках виїжджав у США.

Після реставрації монархії повернувся у листопаді 1935 в Грецію. У квітні 1941, після вторгнення німецько-фашистських військ до Греції, втік на острів Крит, звідти через Єгипет у Велику Британію. Повернувся до Греції у 1946. Після смерті брата — короля Георга II був проголошений королем 1 квітня 1947.

Король Павло та Фредеріка Ганноверська

Його спроби налагодження міжнародних відносин Греції вплинули позитивно на розвиток економіки. Павло І був першим головою Грецької держави, хто наніс офіційний візит правителю Туреччини. Проте через спроби повернути Греції острів Кіпр відносини із Британією, до того цілком прихильною, дещо ускладнились. Зрештою в 1960 році Кіпр проголошений незалежною республікою. Незважаючи на позитивні тенденції, у Греції ширилась прихильність до республіканства, а король Павло та його дружина королева Фредеріка постійно критикувались за втручання у політику, часті закордонні поїздки та надто дороге для суспльства утримання родини монархів. Наприкінці 50-х років стан здоров'я короля критично погіршився, 1964 року він був прооперований через рак шлунка і через тиждень після операції помер.

9 січня 1938 у віці 37 років король Павло одружився з Фредерікою Ганноверською. Вони мали трьох спільних дітей:

• Софія — королева Іспанії.
• Костянтин ІІ — король Греції.
• Ірена — принцеса Греції та Данії.

• Велика радянська енциклопедія^{[недоступне посилання з липня 2019]} (рос.)