Падалка Василь

1921 року взяв участь у Другому зимовому поході у складі Волинської повстанської групи. Призначений Юрієм Тютюнником заступником командира кінного полку сотника Маркевича. Згодом увійшов до окремого відділу поручника Гопанчука, а невдовзі й очолив цей відділ. 21 листопада сотник Падалка наблизився до Києва на дві години ходу. Він вислав до столиці підхорунжого Суського та підстаршину Попика з метою розвідати, де перебувають полонені учасники Листопадового рейду та чи можна їх визволити. Повернувся до Польщі на початку другої декади грудня.

Згодом емігрував до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. У 1922 та 1934 роках нелегально приїздив до Києва. Передавши розпорядження зв'язковим з Дубовичів, Кролевця та Конотопу, повертався за кордон.

У 1943 році під час Німецько-радянської війни Василь Падалка разом з Григорієм Маслівцем опинились у Харкові, де розшукали дружину генерала Тютюнника Віру Андріївну і допомогли їй переправити усю родину до Німеччини.[1]

1 лютого 1961 року наказом № 6 «по Війську УНР» підвищений до звання майора Армії УНР (починаючи з 1 серпня 1923 року).

Помер 8 червня 1977 року в США, похований на українському цвинтарі св. Андрія Первозванного Саут-Баунд-Брука.

• Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р. Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.
• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011. ISBN 978-966-96849-8-1
• З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків армії УНР / Павло Подобєд. — Івано-Францівськ: «Місто НВ», 2016. — с. 305. ISBN 978-966-428-496-4