Паламіді

Створення фортечної споруди Паламіді було ідеєю Августина Сагредо, побудовано за короткий період 1711-1714 pp. за проектами французьких інженерів Джаксіч і Лазаль[3]. Це була остання фортеця, побудована венеціанцями поза межами Венеції.[1]

Фортеця складається з восьми самостійних бастіонів, які поєднувалися між собою однією стіною[4] і мали комори, цистерни та озброєння. Бастіони спочатку були названі венеціанськими іменами, такими як Морозіні і Сагредо, пізніше — турецькими і під кінець — грецькими. Перший бастіон із заходу називається Робер (Деніз Дап'я). Піднімаючись на схід, можна побачити бастіони в такій черговості. Спочатку великий бастіон Святого Андрія Первозванного, який був штабом форту та там була каплиця цього святого[5]. З його північного боку знаходиться бастіон Леонід (Тобрак Дап'я) і далі — Мілтіад (Базірьян Дап'я), де є центральний вхід до фортеці і де закінчується сучасна дорога. На сході розташовані бастіони Ахіллес а (Юрус Дарина), звідки турки в 1715 р. захопили Паламіді, підірвавши його,[3] звідти ж вторглися греки в нього в 1822 р. напередодні свята Святого Андрія на чолі зі Стайкосом Стайкополусом, а після очищення каплиці її було освячено на честь Святого Андрія та цей день вважається святом (30 листопада).[5]

Вид з фортеці на місто та Бурдзі

Останній бастіон, Фокіон, був побудований в період турецького панування і не був частиною венеціанських фортифікацій. Під час правління турків в фортецю був заборнений вхід ххристиян.[5]

Фортеця захищала вхід в Арголідську затоку, а кожен з її бастіонів в разі потреби міг продовжувати оборону, навіть якщо бастіони, розташовані поруч, вже були захоплені ворогом[3].

Паламіді. Літографія 1826 р.

Під час грецької революції 1821 р. турки захопили фортецю, однак 30 листопада 1822 р. греки вибили агресорів з Паламіді.

Після революції Паламіді та аж до 1926 року служила в'язницею[3], до якої в 1833 році було ув'язнено Теодороса Колокотроніса. Він був звільнений 11 місяців потому, за наказом короля Оттона. У тому ж році у фортецю привезли гільйотину та до 1913 року страчено 25 осіб.[3]

Фортеця відкрита для туристів з 1969 року.[3] Нині до фортеці можна потрапити або дорогою, яка закінчується біля східних воріт, або сходами, що знаходиться на західній стороні фортеці на схід від бастіону Грімані. Традиційно вважається, що сходинок 999, а тисячна була зруйнована конем Колокотроніса.[3] Однак насправді їх менше (857)[1], і вони були побудовані в'язнями під наглядом баварської армії під час правління короля Оттона.

В фортеці проводяться різномінітні культурні заходи.[3] Вхід в фортецю коштує Євро 8, а пільговий - 4.[2]

• Нафпліон