Палацово-парковий ансамбль «Маєток Ілляшівка»
Палацово-парковий ансамбль «Маєток Ілляшівка» — музей-садиба в селі Ілляшівка (Старокостянтинівський район, Хмельницька область).
Палац в Ілляшівці | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Парковий фасад будівлі | ||||
49°39′39″ пн. ш. 27°24′09″ сх. д. | ||||
Статус | Пам'ятка архітектури місцевого значення | |||
Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України | |||
Країна |
![]() | |||
Розташування | Старокостянтинівський район, с. Ілляшівка | |||
Тип будівлі | палац | |||
Архітектурний стиль | класицизм | |||
Автор проєкту | Домінік Мерліні (можливо) | |||
Будівник | Северин Букар | |||
Будівництво | кінець XVIII століття — | |||
Ідентифікатори й посилання | ||||
![]() ![]() Палацово-парковий ансамбль «Маєток Ілляшівка» (Україна) | ||||
![]() | ||||
![]() |
Історія
Історію палацу досліджували польські дослідники Роман Афтанази, Антоні Урбанський, Станіслав Лоза.
В ІІ половині XVIII ст. власником Ілляшівки став летичівський суддя, а пізніше підстароста Томаш Дорожинський. В 1800 р. Дорожинський переписав всі гроші та володіння в спадщину своїй другій дружині Гелені Четвертинській, братам та племінникам. Але після смерті пана рідня не могла поділити спадщину і продала її, поділивши гроші між собою. Маєток в Ілляшівці було продано Адаму Букару (1739–1793), житомирському земському судді і його синові Северину Букару (1773–1853), майбутньому мемуаристові.
Саме Северин Букар наприкінці XVIII ст. розпочав будівництво палацу в стилі класицизму. Деякі джерела стверджують, що палац-резиденція була побудована за проектом відомого архітектора Домініка Мерліні. Але достеменних фактів про це не залишилось — під час революції (1917–1921 рр.) архіви палацу були знищені. Пізніше зовнішній вигляд палацу змінився - напвікруглі фронтони та використання трикутних фронтонів над всіма вікнами характерно для середини ХІХ ст.
Пізніше Северин Букар передав маєток у спадок дочці Клотильді, яка була дружиною Владислава Бернатовича. В 1830 р. Бернатовичі продали Ілляшівку Ігнацію Дорожинському. До 1917 р. власниками Ілляшівки були діти та онуки Дорожнинського.
Під час Першої світової війни палац був пограбований, але зберіг свою архітектуру. У 1920 рр. при наступі польських військ на Київ солдати розвели посеред Мозаїкової зали вогнище. Але пожежі не сталося. За радянського часу палац був будинком культури. У 1980-х роках ХХ ст. внаслідок того, що в маєтку не проводились відповідні ремонтні роботи, він почав руйнуватись, завалився портик. На даний час в палаці розміщена сільська школа.
Архітектура
Палац мурований з цегли, з високим цоколем і підвалами. Домінантною парадного (північного) фасаду був портал на шість тосканських колон. Парковий (південний) фасад відмічений ризалітом — напівротондою. Північний портал мав глибоку терасу, на якій могли легко розминутись упряжки з кіньми. Колони тримали антаблемент з фризом, які були покриті тригліфами та метопами. По боках парадного фасаду виступають ризаліти на два вікна, розчленовані трьома парами пілястр. В горішній частині округлені вікна гармонійно виступають з округлими фронтонами, які так само мають округлені вікна і пропускають світло на горище. Одним з головних акцентів паркового (південного) фасаду є ротонда, яка оточена чотирма парами тосканських колон, що стоять на терасі палацу.
![](../I/%D0%A1._%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F%D1%88%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0._%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%BC%D0%B0%D1%94%D1%82%D0%BA%D1%83._%D0%91%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4..JPG.webp)
При бічних фасадах знаходились малі покої, які мали вихід на портики. На схід від палацу стояла офіцина (крило будинку, флігель) класицистичного стилю з п'ятьма вікнами та портиком на чотирьох колонах. Офіцина мала велику вітальню та ще десять різних кімнат: канцелярію, челядну, гардеробну, ключарню, молочарню, кухню. Пізніше до офіцини було прибудовано із південно-західної сторони крило для господарських приміщень й оранжереї.
Ґанок палацу піднятий достатньо високо, тому в цоколі був облаштований вхід до глибоких підвалів. З північної сторони палацу проходить широкий коридор. На його східній частині знаходяться два приміщення, які слугували коморою та винним погребом. Два приміщення із західної сторони призначалися для кухні та дровітні, в південно-західній частині підвальне приміщення слугувало під куткушорницьку майстерню, а в південно-східному — під комору для овочів та проживання прислуги. В середній південній частині розмістились різні комірні приміщення. Відомо, що колись палац був кремового кольору, а колони і ліпний декор були білосніжними.
Інтер'єр палацу
Покої мали прості паркети, високі двохстворчаті двері з твердих порід дерева були пофарбовані в білий колір. Кожна парадна зала мала індивідуальне декорування та високі стелі.
![](../I/%D0%A1._%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F%D1%88%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0._%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%86_%D0%BC%D0%B0%D1%94%D1%82%D0%BA%D1%83._%D0%92%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%94_%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F..JPG.webp)
Головною прикрасою палацу була Мозаїкова (Кругла) зала з білими колонами, ліпниною, яка була накрита куполом. Поруч знаходиться Велика зала з чотирма вікнами, яка слугувала їдальнею. Цілу стіну зали покривала фреска з зображенням палацу в Лазєнках, театру на Виспі і ще одного невідомого будинку. На одній з бічних стін було зображено святиню Сивіли в Пулавах, а на іншій — молодого пустельника на фоні руїн.
Південно-західна кутова зала спершу використовувалась як курильня, а пізніше була переобладнана в бібліотеку-кабінет, де було зібрано близько тисячі томів книг переважно на історичну тематику і частково на релігійну. Тут зберігався родинний архів.
Кімната, яка називалась «Білий салон», мала стіни і прикраси білого кольору та м'які меблі червоного кольору. В одній з кімнат містився камін з жовтого штучного мармуру, який був прикрашений сатирами та колонами іонічного ордеру.
Парк маєтку
Англійський пейзажний парк був закладений Діонізом Макклером. Він спадає по схилу до ставків. За 150 м від палацу знаходився невеликий класицистичний флігель з двома парами колон. З східного боку містилася висока в'їзна брама. А перед самим палацом була розбита клумба. Позаду розташувався сад на 6 га, навколо якого була стежка для прогулянок. З південної сторони палацу парк мав великий квітник з декоративними кущами. Серед дерев найчастіше зустрічаються місцеві породи: липи, каштани, в'язи, акації, берези.
Джерела
- Д. Малаков. Пам'ятник класицизму в Ілляшівці // Світло жовтня. — Вип. 14 груд., 1989.
- В. Мех. З давен пішла Ілляшівка: з історії рідного краю // Життя Старокостянтинівщини. — Вип. 7 серпня, 1993.
- Палацово-парковий ансамбль «маєток Ілляшівка»
- Пам'ятки України. Ілляшівка
- Замки та храми України