Палац Сормані

Перші свідчення про існування невеликої кам'яної споруди на цьому місці відомі з 16 століття. Серед перших володарів палацика — маркіз Джамбаттіста Кастальдо, котрий брав участь у битві при Павії та в захопленні і пограбуванні папського Рима 1527 року. Джамбаттіста Кастальдо воював на боці короля Іспанії.

Згодом палацик став посагом онучки маркіза на ім'я Лівія.

Портрет Чезаре Монті

Суттєві перебудови в палаці відбулися у 17 ст. В Мілан перенесена стилістика бароко і колишній палацик у нащадків придбав кардинал Чезаре Монті (1593-1650), тодішній архієпископ Мілана. Кардинал вже мав велику колекцію творів мистецтва і планував розмістити її у новопридбаному палаці. Аби створити відповідне оточення для картин і меблів був залучений відомий у Мілані архітектор Франческо Марія Рікіні, патроном котрого був кардинал Федеріго Борромео. Втручання архітектора Рікіні обмежились у перебудові внутрішнього дворика палацу та зали парадних сходів. Був наново декорованій і перший поверх палацу. Відвідувачів кардинальського палацу зустрічала стилістика, запозичена з палаців папського Рима.

По смерті кардинала Чезаре Монті палац Сормані перейшов у спадок його племінника — Чезаре Монті-Прінт. Племінник вже у 18 ст. поклопотався про створення нового парадного фасаду, що був повернутий у бік площі Тоса. Проект прибудови доручили архітекторові Франческо Кроче (1696-1773). Він створив центральну прямокутну прибудову, що по рівню даху першого поверху утворювала дві заокруглення тераси, пов'язані із головним корпусом палацу. Цей фасад став головним у бік міста. Напівциркульний фронтон парадного фасаду мав колись пишний герб родини Монті.

В середині 18 століття був наново створений садовий фасад у дещо спокійній стилістиці при збереженні фігурного фронтону. Перебудовою і декором садового фасаду опікувався архітектор Бенедетто Альфьєрі (1699-1767), що був з П'ємонту, ще одного відомого центра бароко на Аппенінах. Садовий фасад контрастував спокійними і пласкими лініями з грою різновеликими об'ємами на вуличному фасаді.

Наприкінці 18 століття був наново розпланований сад за палацом.

1783 року палац придбав граф Джованні Паоло Андреані. Він був пов'язаний родинними зв'язками із сімейством Сормані через власну дружину Цецилію. Звідси друга назва палацу як Сормані-Андреані. Нащадок графа Паоло Андреані увійшов у історію тим, що першим в Італії почав проводити експерименти з повітряними кулями, ідеєю, запозиченою з Парижа. Нова генерація володарів також сприяла появі ліпленого декору у декотрих залах палацу в стилі класицизму французького зразка.

Конференц-зала бібліотеки з картинами міфу про Орфея.

• В Центральній бібліотеці Мілана створений центр письменника Стендаля, що мешкав у Мілані. Центр розмістили у залах, декорованих у стилі класицизм.

• Залу Путті прикрашає картина роботи художника Джузеппе Нуволоне. Це парадний портрет принцеси Марі-Анни Австрійської, що перебувала у Мілані на шляху до Мадрида, де готували її весілля з дядьком іспанського короля.

• До незвичних творів мистецтва палацу-бібліотеки відносять серію картин (двадцять три одиниці) з зображенням міфу про Орфея, що зачарував власною музикою диких звірів. Серія картин має численне зображення диких, свійських та фантазійних тварин (на кшталт фавнів, однорогів), поданих у пейзажному оточенні. Тривалий час авторство серії картин відносили до творів Джованні Бенедетто Кастільйоне, що уславився зображеннями тварин у різноманітних композиціях. Аналіз твору, однак, свідчив про руку іншого художника, котрого умовно назвали «майстром палацу Веррі», звідки картини передали у палац Сормані-Андреані.

Уряд Мілана придбав старовинний палац 1930 року у власність міста і планував розмістити в ньому твори мистецтва.

Споруда постраждала від бомбардувань у роки 2-ї світової війни і була ремонтована у повоєнний період. Частка історичних інтер'єрів загинула. 1956 року споруду перебудували під орудою архітектора Арріго Аррігетті. Споруду після реконструкції передали під Центральну публічну бібліотеку Мілана.

Палац Сормані, садовий фасад, створений у 18 ст. і відтворений наново у повоєнний період.

• 
  Поруйнований палац Сормані у роки 2-ї світової війни після бомбардування Мілана.
• 
  Парадний вхід
• 
  Парадний вхід з відвідувачами
• 
  Палац Сормані (Центральна бібліотека в панорамі вулиці Корсо Порта Вітторія)

• Бароко в Мілані
• Франческо Марія Рікіні
• Маньєризм
• Сейченто
• Архітектура бароко
• Живопис бароко
• Прокаччіні (значення)
• Креспі (значення)
• Даніеле Креспі
• Нуволоне (значення)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Сормані

• Lindner László: Milánó és az északolasz tóvidék, Panoráma útikönyvek, Franklin Nyomda, Budapest, 1984, ISBN 963-243-281-9