Палац Тизенгаузів (Вільнюс)

Палац Тизенга́узів (лит. Tyzenhauzų rūmai), палац Фіттингофів (лит. Fitinhofų rūmai) — триповерховий палац раннього класицизму у Старому місті Вільнюса на розі вулиць Вокечю і Траку (Vokiečių g. 28 / Trakų g. 17). Вирізняється масивністю та декоративними елементами фризу, характерними для XVIII ст. Пам'ятка архітектури республіканського значення (AtR 49); код 755 у Регістрі культурних цінностей Литовської Республіки.[1]

Палац Тизенгаузів
Палац Тизенгаузів
Палац Тизенгаузів
54°40′48″ пн. ш. 25°16′56″ сх. д.
Країна Литва
Місто Вільнюс
Тип палац
Тип будівлі палац
Стиль класицизм
Архітектор Джузепе де Сакко
Основні дати:
1790, 1845, 1945, 1957 - реконструкції
Статус  охороняється державою
Палац Тизенгаузів
Палац Тизенгаузів (Литва)

Історія

Згадки про кам'яний готичний будинок, що стояв на цьому місці, належать до 1579 року. У другій половині XVIII ст. будівлю було капітально перебудовано й розширено Антонієм Тизенгаузом. Автором проекту перебудови міг бути архітектор з Верони Джузеппе де Сакко,[2] який служив у Тизенгауза.

Після банкрутства і смерті власника (1785) палац у 1789 році став власністю генеральші фон Фіттінгоф (у першому шлюбі Забелло) і був реконструйований у 1790 році ймовірно архітектором Мартином Кнакфусом[2].[3] Після реконструкції будівля отримала спільний план, що зберігся донині та вигляд з монументальними класицистськими фасадами і симметричною композицією.

Під час ремонту приблизно у 1807 році під керуванням Міхала Шульца були перероблені інтер'єри та сходи. Будівля славилась Срібним залом на першому поверсі, де проходили концерти, вистави, маскаради. У другій половині XIX ст. нижній поверх був пристосований для магазинів; були змінені віконні та дверні проходи. У міжвоєнний період на другому і третьому поверсі був готель Соколовського; у готелі зупинявся Людас Ґіра[4]. У 1941 році готель був націоналізований.

Будинок сильно постраждав під час Другої світової війни: після пожежі 1944 року збереглись лише капитальні стіни. Будівля була відновлена у 1945 році, у 1957 році реконструйована та відреставрована за проектом архітектора Альгімантаса Умбрасаса.[2]

Зараз на нижньому поверсі будинку з боку вулиці Вокечю розташовані цукерня, відділення банку „Medicinos bankas“, салон краси.

Архітектура

Будівля складена з цегли, покрита штукатуркою. Дах покритий черепицею. Архітектура будівлі містить елементи раннього та зрілого класицизму. Два рівноцінних, майже однакових репрезентативних фасади виходять на вулицю Вокечю (східний фасад) і Траку (західний фасад, трохи вже східного). Два корпуси, що виходять на вулиці Вокечю і Траку, з боку вулиць у три поверхи, з боку двору — у чотири. Чотири корпуси будинку оточують внутрішній двір трапецієподібної, майже квадратної форми.

Обидва фасади чітким ритмом вікон і симетричністю відповідають принципам класицистичної композиції. Нижньому поверху відчуття стійкості додають лінії руста.

Портали прямокутних брам східного й північного фасадів акцентують осі симетрії. Ворота обрамлені подвоєними дорічними пілястрами й антаблементом без фронтону. Основний акцент композиції фасадів утворений декоративним антаблементом з карниза з модульйонами і фризом, у метопах котрого розташовані рельєфи з мотивами воєнних і музичних атрибутів, фауни та флори; пластика такої тематики — оригінальне явище в архітектурі класицизму у Литві.[3]

Примітки
  1. Pilnas aprašas. Duomenų bazė Voruta (лит.). Kultūros paveldo departamentas prie Kultūros ministerijos. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 13 січня 2014.
  2. Stoma, Saulius. Tyzenhauzų rūmai // {{{Заголовок}}}. — Vilnius : Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988. — Т. 1: Vilnius. — С. 377—378.(лит.)
  3. Čerbulėnas, K. Klasicizmo pradininkai // {{{Заголовок}}}. — Vilnius : Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994. — Т. II: Nuo XVII a. pradžios iki XIX a. vidurio. — С. 284. — 20000 прим. — ISBN 5-420-00583-3.(лит.)
  4. J. Maceika, P. Gudynas. {{{Заголовок}}}. — Vilnius : Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1960. — С. 181. — 15000 прим.(лит.)

Література
  • Stoma, Saulius. Tyzenhauzų rūmai // {{{Заголовок}}}. — Vilnius : Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988. — Т. 1: Vilnius. — С. 377—378.(лит.)
  • Čerbulėnas, K. Klasicizmo pradininkai // {{{Заголовок}}}. — Vilnius : Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994. — Т. II: Nuo XVII a. pradžios iki XIX a. vidurio. — С. 284—285. — 20000 прим. — ISBN 5-420-00583-3.(лит.)

Посилання
  • Vokiečių g. 28, Trakų g. 17. International Survey of Architectural Values in the Environment (англ.). The Baltic Inter-SAVE project in Vilnius. 2000. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 18 січня 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.