Палац правосуддя (Париж)

Сучасна будівля побудована на території королівського палацу в 1857—1868 за проєктом архітекторів Жозеф-Луї Дюка і Оноре Доме (сам проєкт був запропонований ще в 1840-ві, але відкладений через революцію 1848 року).

Будівлю прикрашають скульптури Жана-Марі Боннасье[2]. У жовтні 1868 відбулося урочисте відкриття палацу, очолюване бароном Османом[3].

До теперішнього часу в Палаці продовжують працювати французькі судові установи, у тому числі Касаційний й Апеляційний суди[4].

Парадний вхід розташований на східному фасаді.

Судові процеси у Франції публічні, нерідко залучають численну публіку. Найгучніші процеси в Палаці правосуддя:

• 1880 — процес над Сарою Бернар за те, що вона розірвала довічний контракт з Комеді Франсез;
• 1893 — Панамський скандал;
• 1898 — політичний процес над Емілем Золя за його славетний памфлет «Я звинувачую»;
• 1906 — засудження Дрейфуса;
• 1917 — звинувачена в шпигунстві і засуджена до смертної кари танцівниця і шпигунка Мата Харі;
• 1932 — за вбивство французького президента Поля Думера засуджений на смерть російський емігрант Горгулов;
• 1945 — суд над маршалом Петеном за колабораціонізм.

Будівля Палацу правосуддя нераз була місцем дії в різних кінофільмах, зокрема:

• 1969: Сицилійський клан (фільм)
• 1994: Три кольори: Білий
• 2013: 9 місяців суворого режиму

• Історія Палацу правосуддя на сайті «Le Paris pittoresque» (фр.)