Пам'ятний трофей Джеймса Норріса

Приз названо на честь Джеймса Е. Норріса, власника команди НХЛ «Детройт Ред-Вінгс» між роками 1932 по 1952[1]. Уперше нагороду присуджено за сезон 1953-1954 років.

Найчастіш Приз Джеймса Норріса отримував Боббі Орр, гравець команди Бостон Брюїнс нагороджений нею вісім раз — послідовно з 1968 по 1975. Сім разів Призом Джеймса Норріса нагороджено Даг Харві, по п'ять разів — Рей Бурк та Ніклас Лідстром. Найбільш нагород припадає одній команді — Бостон Брюїнс: 13 завдяки нагородам Орра та Бурка. На другому місці — команда Монреаль Канадієнс: 11[2].

В історії НХЛ є двоє гравців, що вигравали Приз Джеймса Норріса та Приз Харта в одному і тому ж сезоні: це Боббі Орр (сезони 1969-70, 1970-71, та 1971-72), та Кріс Пронґер (сезон 1999-2000)[3]. До впровадження Призу Джеймса Норріса, Приз Харта вигравало шість захисників: Біллі Барч, Едді Шор (чотири рази), Херб Гардінер, Еббі Ґудфеллов, Томмі Андерсон та Бейб Пратт [4].

Номінування проводиться наприкінці регулярного сезону членами Хокейної Журналістської Асоціації: у ході голосування кожний з учасників вказує п'ять найкращих кандидатів, з присвоєнням їм балів 10-7-5-3-1 відповідно власному рейтингу голосуючого[5]. Імена трьох фіналістів оголошують на щорічній церемонії нагородження НХЛ, тоді ж вручаючи нагороду найкращому з них. Переможець голосування вдодатку отримує 10 тисяч доларів, а обіймачі другого та третього місць — 6 та 4 тисячі доларів відповідно.