Панютине

Селище міського типу Панютине знаходиться біля витоків річки Лозова. До селища примикає село Хлібне. Через селище проходять автомобільна дорога Т 2107 і залізниця, станція Панютине.

Селище було засноване як залізнична станція Лозова-Азовська під час будівництва залізниці 1869 р. Пізніше станцію перейменували на Панютине (від прізвища колишнього власника цих земель генерала Василя Костянтиновича Панютина).[2] Місцевість була безводною й носила назву «Пустище бузинувате».

На станції було побудовано залізничні майстерні, потроху збільшувалося селище. Основних вулиць було дві — Лиманівка та Іванівка (назви не збереглися). Робітники майстерень брали участь у страйках, серед них були поширені соціалістичні, зокрема й більшовицькі погляди.

Українсько-радянська війна

Восени 1917 р. селище було взято під контроль українськими військами. В грудні цього ж року Панютине захопили червоні російські загони. В квітні 1918 р. Панютине звільняють українські війська генерала Всеволода Петріва. У своїх спогадах генерал зазначав що не зустрічав настільки національно свідомого селища. Тут діяла «Просвіта», населення було патріотично налаштоване, навіть місцеві комуністи. 1919 р. Панютине займають червоні росіяни Дибенка. Того ж року їх на короткий час змінюють білі. Потім встановлюється радянська влада. Місцеві залізничні майстерні перетворилися на вагоноремонтний завод. На заводі багато людей було репресовано владою.

Німецько-радянська війна

Наприкінці липня 1941 р. Панютине пережило перші бомбардування. В жовтні селище без бою зайняли німецькі війська. Окрім німців тут також стояли румунські підрозділи. Вагоноремонтний завод продовжував працювати в евакуації у місті Боготол (повернувся у 1946 р.). У січні 1942 року в ході Барвінково-Лозівської операції Панютине було взято радянськими військами, які в травні були оточені і розгромлені вермахтом.

Остаточно Панютине було звільнено 16 вересня 1943 силами 35-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Основним підприємством селища є великий вагоноремонтний завод (УДЦ «Укрспецвагон»). Окрім ремонту вантажних вагонів, цистерн, підриємство також здає вагони в оренду. Відтак на заводі працює більшість мешканців Панютиного та сусідніх населених пунктів, зокрема й Лозової. Також працює невеликий завод «Електродвигун», «Промбудмайданчик», кілька крамниць, дві кавярні.

Освітня мережа репрезентована двома дитячими садками, а також є Панютинська ЗОШ № 1, Панютинська ЗОШ № 2 та Панютинський аграрний ліцей (колишнє ПТУ № 56).

Ремонт дитячого майданчика

Селище має стадіон і спортзал, футбольну і волейбольну команду «Локомотив». Діє секція вільної боротьби.

Також у Будинку культури існують секції танців, шахів, шашок, гурток співу. В районі газопроводу розташований найбільший функціонуючий дитячий майданчик.

За царських часів селище мало православні церкву та молитовний будинок. Вже 1919 р. тут діяла громада баптистів. За радянської влади церкву було знищено (нині на її місці знаходиться інтернат для психічно хворих), молитовний будинок відібрано. Тому церква за часів СРСР існувала в колишній хаті, переобладнаній під храм. Оскільки у районному центрі Лозова не залишилося жодної церкви, лозівчани хрестили своїх дітей тут. Баптистська громада продовжувала діяти. під час розколу радянських баптистів панютяни підтримали консервативну течію «відділених баптистів».

Нині у Панютині діє православна церква (УПЦ МП по вулиці Восьмого березня (її перебудовано, збудовано дзвіницю) та баптистська громада (по вулиці Пугачова).

Панютине має неформальний поділ на райони: «Північний», «Західний», «Центр», «В'їзд» та село «Хлібне».

• Козороз Леонід Едуардович (1993—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Сльота Петро Дорофійович — український живописець.
• Цупиков Олег Михайлович — науковець, доктор медичних наук.

• Облікова картка смт. Панютине^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Прогноз погоди в смт. Панютине
• Вебсайт Укрспецвагону