Паргасит

Паргаси́т (рос. паргасит; англ. pargasite; нім. Pargasit m) — мінерал, гідроксилалюмосилікат натрію, кальцію і магнію, групи амфіболів.

Паргасит
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[1]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Хімічна формула NaCa₂(Mg₄Al)(Si₆Al₂)O₂₂(OH)₂[2]
Клас мінералу Силікати
Nickel-Strunz 10 9.DE.15[3]
Dana 8 66.1.3a.12
Ідентифікація
Колір коричневий, жовто-зелений, блакитно-зелений або сіро-чорний
Сингонія моноклінна
Просторова група просторова група C2/md[4]
Спайність {110}[5]
Твердість 5—6
Блиск скляний
Густина 3,1
Інші характеристики
Названо на честь Паргас[6]
 Паргасит у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула: NaCa2Mg4Al Si6Al2O22(OH)2; Mg заміщається Fe2+ з переходом у феропаргасит, тетраедричний Al заміщається Si з переходом у рогову обманку, а октаедричний Al заміщається Fe3+. Склад у % (з родов. Паргас, Фінляндія): Na2O — 2,54; CaO — 12,5; MgO — 20,6; Al2O3 — 11,05; Fe2O3 — 0,67; SiO2 — 48,1; H2O+ — 0,71; H2O— −0,11; F — 1,9. Домішки: FeO, K2O, TiO2.

Сингонія моноклінна. Кристали призматичні, часто двійники. Волокнисті і зернисті агрегати. Густина 3,1. Тв. 5—6. Колір коричневий, жовто-зелений, блакитно-зелений або сіро-чорний. Блиск скляний. Крім Паргасу, знайдений на Алдані (РФ). Зустрічається у забруднених доломітових вапняках, у скарнах, в багатьох магматичних та метаморфічних породах.

Супутні мінерали: діопсид, скаполіт, флогопіт, хондродит.

За назвою місцевості першознахідки (Steinheil, 1814).

Різновиди

Розрізняють:

  • паргасит залізистий (паргасит залізний);
  • паргасит залізний (різновид паргаситу з родов. Лангбан, Швеція, який містить 8,08 % Fe2O3);
  • паргасит свинцевистий (різновид паргаситу з г. Мансьє, Швеція, який містить 2,12 % PbO).

Див. також

Примітки
  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Hawthorne F. C., Oberti R., Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2036. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
  3. http://www.mindat.org/min-3119.html
  4. Hålenius U., Bosi F. Cation ordering in Pb2+-bearing, Mn3+-rich pargasite from Långban, Sweden // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 2012. — Vol. 97. — P. 1636. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4137
  5. Anthony J. W., Bideaux R. A., Nichols M. C. et al. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  6. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Паргасит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Паргасит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.