Паризький мир (1856)
Паризький мирний договір (трактат) — мирний договір, що завершив Кримську війну 1853—1856 рр. Його обговорення проходило на конгресі, що відкрився 13 (25) лютого 1856 року у столиці Французької імперії. Підписаний в Парижі 18 (30 березня) на заключному засіданні конгресу держав представниками Російської імперії (А. Ф. Орлов, П. І. Бруно), Французької імперії (А. Валевський, Ф. Буркене), Великої Британії (Г. Кларендон, Г. Каулі) , Османської імперії (Алі-паша, Джеміль-бей), Австрійської імперії (К. Буоль, І. Гюбнер), Королівства Пруссія (О. Мантейфель, М. Гарцфельдт), Сардинського королівства (К. Кавур, С. Вілламаріна).
| Паризький мир | |
|---|---|
 | |
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 30 березня 1856 |
| Місце | Париж |
| Підписанти | Російська імперія, Османська імперія, Друга французька імперія, Сполучене Королівство і Сардинське королівство |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Поразка Російської імперії у війні привела до серйозного обмеження її прав та інтересів. Однак використовуючи протиріччя між переможцями та їх ускладнення у зв'язку з великими втратами під Севастополем, російська дипломатія домоглася пом'якшення умов миру.
Основні положення
Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Російській імперії мати там військовий флот і арсенали. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій. В той же час територіальні втрати Російської імперії були мінімальні — вона передавала Молдовському князівству гирло Дунаю та частину південної Бессарабії і таким чином перестала безпосередньо межувати з Османською імперією в Європі. Також Російська імперія повертала Османській імперії Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками. Російська імперія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдовським князівством і Князівством Сербія.
Держави, зобов'язуючись не втручатися у справи Османської імперії, гарантували автономію Князівству Сербія, Молдовському князівству та Валахії в рамках Османської імперії. Але фактично, окрім Карсу, Османська імперія мало що отримувала.
Конвенції
До договору додавалися три конвенції.
Перша підтверджувала Лондонську конвенцію 1841 про закриття чорноморських проток Босфору і Дарданеллів для іноземних військових кораблів у мирний час.
Друга конвенція встановлювала число легких військових суден Російської й Османської імперій на Чорному морі для вартової служби.
Третя конвенція зобов'язувала Росію не споруджувати військових укріплень на Аландських островах у Балтійському морі).
Наслідки
Паризький мирний договір 1856 року повністю змінив міжнародну обстановку в Європі, знищивши європейську систему, що спиралася на віденські трактати 1815 року. Він послабив позиції російського царату в Європі та на Близькому Сході, призвів до подальшого загострення "східного питання". У 1859—1862 роках Молдовське князівство та Валахія за підтримки Російської та Французької імперій об'єдналися в єдине Румунське королівство. Це було відхиленням від умов миру, яке, однак, не викликало заперечень західних держав.
У 1870—1871 роках Російська імперія відмовилася визнавати статті договору, які забороняли їй мати на Чорному морі військовий флот і арсенали, і західні держави мусили визнати нове становище. Так були підписані циркуляри Горчакова та Лондонська конвенція 1871 року. Перемога Російської імперії в Російсько-турецькій війні 1877—1878 років сприяла заміні паризького миру Берлінським трактатом, ухваленим на Берлінському конгресі 1878 року.
Джерела та література
- Кульчицький С. В.. Паризький мирний договір 1856 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 66. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Велика радянська енциклопедія
Література
- В. Ю. Константинов. Паризький мирний договір 1856 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання
- Паризький мирний договір 1856 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Паризький трактат 1856 року в електронній бібліотеці Історичного факультету МГУ(рос.)
- Паризький мирний договір(рос.)