Паришків

Parzysko на річці Berezanka позначено на «Загальній карті України» (1648), «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.[1][2]

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Паршково. У ньому було 11 дворів. У 10 дворах був 21 віл та 4 коня, 1 двір був «бобильським» (без землі). Усіх 11 чоловіків названо поіменно.[3]

1756 року в селі з'явилась Ільїнська церква[4].

Є на мапі 1826-1840 років[5].

Село знамените тим, що у 1924-25 роках тут з'явився перший на Київщині трактор. Придбало його кредитне товариство, а пізніше продало місцевому куркулю Джулаю М.

В 1930 році в селі організовано колгосп «Прапор комунізму». Першим головою став Ващенко О. П.

Першу колгоспну кантору було розміщено в садибі раніше розкуркуленого Джулая М.
В часи сталінських репресій 12 жителів села було репресовано. Після голодомору і репресій населення села нараховувало 270 жителів, — менше половини порівняно з переписом 1929 року. Як свідчать очевидці голодомору, у селі від голоду померло близько 300 чоловік.[6]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 813 осіб, з яких 362 чоловіки та 451 жінка.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 631 особа.[8]

• Корж Микола Панасович — український радянський діяч
• Щур Володимир Іванович — український скульптор

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Село Паришків на сайті ВРУ^{[недоступне посилання з липня 2019]}