Малоросійський приказ
Малоросі́йський прика́з (рос. Малороссийский приказ) — адміністративна установа Московського царства створена 31 грудня 1662 року, що містилася в Москві і відала в 1663–1722 східними українськими землями, котрі увійшли до складу Московської держави. Етимологічно назва походить від поняття «малороси».
Після приєднання Східної України до Московського царства в 1654 році царський уряд створив Малоросійський приказ, прагнучи укріпити свої позиції в Україні.
Структура
Малоросійський приказ офіційно підлягав Посольському наказу, хоча фактично управління його діяльністю здійснював сам цар. В Малоросійському приказі служило до 4 дяків і від 15 до 40 піддячих. Очолювали його, як правило, керівники Посольського наказу, зокрема О. Ордін-Нащокін, А. Матвєєв.
У 1662—1670 приказ очолював боярин П. М. Салтиков та думний боярин А. С. Матвєєв. З 22 лютого 1671 р. приказ очолював голова Посольского приказу.
Діяльність
Через діяльність приказу царський уряд, відповідно до умов українсько-московських договорів (Березневі статті 1654, Переяславські статті 1659, Московські статті 1665, Глухівські статті 1669, Конотопські статті 1672 та інші), а часто й порушуючи їх, здійснював зв'язки з гетьманом та його адміністрацією.
Також приказ затверджував претендентів на гетьманство, призначав воєвод в українські міста, проводив контроль за внутрішньою і зовнішньою політикою гетьманського уряду, стежив за діяльністю православної церкви в Україні, збирав через дяків і піддячих відомості про політичну ситуацію в Гетьманщині, відав питаннями розміщення російських військ в Україні, відбудови і спорудження нових фортець та укріплень, розглядав справи про злочини службових осіб наказу в Гетьманщині тощо. Через приказ здійснювалось фінансування Війська Запорозького та православної церкви в Україні.
Ліквідація
У 1722 році у зв'язку з скасуванням приказової системи управління замість Малоросійського приказу була установлена Малоросійська колегія. Вона складалася із шести офіцерів російських полків, розквартированих в Україні. У цивільних справах підкорялася сенату, а у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Територіально розташовувалася в Глухові. Колегія була найвищою установою в Україні, вище гетьмана. Гетьман мав лише дорадчий голос. У 1727 році Малоросійська колегія була ліквідована і відновлена влада гетьмана.
У 1764 Катерина II скасувала гетьманську владу і відновила Малоросійську колегію (Друга Малоросійська колегія). Остаточна ліквідація автономії України, поширення на її території порядків, що панували в Російської імперії, призвели до остаточної ліквідації Малоросійської колегії (1786).
Джерела та література
- В. М. Горобець. Малоросійський приказ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 481. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- В. Ю. Крушинський. Малоросійський приказ // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Окіншевич Л. Приказ «Малые России» Московської держави XVII ст. // Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. — Київ: З друк. Укр. Акад. Наук. Вип. 1 . — 1925. — IX, 180, [1] c. — (Збірник Соціально-Економічного Відділу / УАН ; № 3).
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Посилання
- Малоросійський приказ // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Центральні органи Московської держави, що діяли в Гетьманщині // Бойко І. Й. Держава і право Гетьманщини. Навчальний посібник. — Львів: Світ, 2000. — С. 13—14. — 120 с.