Паропаміз

Клімат в передгір'ях засушливий, субтропічний, континентальний; в долинах літо спекотне та сухе, з температурами в липні близько +24…+30 °С, січні +8…0 °С. Кількість опадів (в основному у вигляді дощу та снігу) поступово зростає зі 100—200 мм у напівпустельних передгір'ях до 400 мм та більшою кількістю в горах. Максимум взимку у вигляді снігу й навесні у вигляді гроз. Паропаміз належить до середньогір'я, хребти за висотою переважно становлять 3000—3500 м, тому льодовики слаборозвинені. Лише на сході, в хребті Хісар на стику з Гіндукушом є пік заввишки до 4565 м[1]. Серед гірських порід переважно вапняки та сланці, рухаючись на південь і схід збільшується частка гранітів і гнейсів; на півночі передгірна смуга лесу. Передгір'я займають пустелі та напівпустелі, вище по схилах сухі сіроземні степи з рідкісними заростями ялівців і фісташок, якими славиться Бадхизський заповідник. На зволожених північних схилах трапляються рідкісні ділянки широколистяних лісів, проте більшість із них уже вирубано через швидке зростання населення в XX столітті. Фауну Паропамізу складають: гірські козли та барани; у сухих передгірних степах — джейрани та кулани; багато комах, тушканчиків і плазунів. Долини міжгірських річок густо заселено та перетворено на зрошувані оази, найбільший з яких займає округу м. Герат. Вище в горах є рідкісні стоянки напівкочових скотарів.

Паропаміз, у формі Парапаніс, уперше згадується в давньогрецькому творі V ст. до н. е. На північ від хребта існувала також стародавня держава Бактрія — колискова зороастризму.

• Паропамісади