Парфум

Парфу́м (також парфуми[1] та парфюм[2][3]) чи пáхощі[4], чи духи[5] — речовина рослинного чи тваринного походження із сильним ароматом. Рослинні парфуми — ароматичні олії, отримані з різних частин рослин: коренів, кори, листя, смоли, квітів тощо. Парфуми тваринного походження — це продукти виділень певних тварин (кашалотів та бобрів). Такі аромати використовують у парфумерії як закріплювальні елементи. Олії разом із закріплювачем розчиняють у спирті й розливають у скляні флакони для подальшого застосування.[6]

Історична довідка
Виробництво парфумів, вапняк, фрагмент з гробниці IV століття до н. е. Стародавній Єгипет

Вперше парфумерія була використана в Стародавньому Єгипті. Більшість згадок про неї було пов'язано з богами та жертвопринесеннями. Достеменно відомо, що парфумерією користувалися в Біблійні часи — в Біблії є кілька згадок про використання ароматичних олій.

Слово «парфум», що використовується нами сьогодні, походить від лат. per fumum, тобто, через дим.[7] Парфуми, або мистецтво створення парфумів, бере початок в стародавній Месопотамії та Єгипті і було далі розвинене в Стародавньому Римі та Персії.[8]

Хоча парфуми й парфумерія також існували в Індії, велика частина їх ароматів були засновані на ладані. Найраніша дистиляція ефірної олії була згадана в тексті «Харшачарита», написаному в сьомому столітті нашої ери в Північній Індії. Там же описується використання ароматної олії орлиного дерева.

Першим хіміком, чиє ім'я залишилося в історії, була, мабуть, жінка, яку звали Таппуті, яка виготовляла парфуми: вона була згадана на клинописній табличці другого тисячоліття до н. е. в Месопотамії.[9] Вона проводила багаторазову дистиляцію квітів, олій і лепехи з іншим ароматичними речовинами.[10]

На Індійському субконтиненті парфумерія та парфумерія існували в цивілізації Інду (3300 р. до н.е. — 1300 р. до н.е.).[11]

У 2003 році[12] археологи виявили в Піргосі, Кіпр, те, що, як вважається, є найстарішими парфумами у світі. Виготовлені вони понад 4 000 років тому. Парфуми були виявлені в стародавній парфумерній майстерні. 60 знахідок, серед яких перегінні куби, місткості для змішування, трубки та флакончики парфумів були знайдені в межах майстерні площею 4 000 м.[12] Люди в давні часи використовували трави, квіти, а також спеції, мигдаль, коріандр, мирт, смоли хвойних дерев, бергамот. У травні 2018 року для ювілейного шоу Грецького національного археологічного музею «Незліченні аспекти краси» було відтворено старовинний парфум «Родо» (Троянда), що дозволило відвідувачам наблизитися до античності через рецептори нюху.[13]

У 9-му столітті аравійський хімік Аль-Кінді (Алькіндус) написав книгу про парфуми, яку назвав «Книга Хімії Парфумів і Дистиляції». Вона містить понад сто рецептів ароматних олій, бальзамів, ароматичних вод і імітацій дорогих ліків. Книга також описує 107 методів і рецептів для створення парфумів і обладнання для виробництва парфумерії, наприклад, перегінного куба аламбік, який досі має свою стародавню арабську назву[14][15] [від грецького ἄμβιξ, «чашка», «мензурка»],[16][17] описану Синезієм у 4 ст.[18]

Перський лікар і хімік Авіценна (Ібн-Сіна) проводив процес вилучення олій з квітів за допомогою дистиляції, процедура, яка зазвичай найбільш використовується і сьогодні. Він спочатку експериментував з трояндами. До його відкриття рідкі парфуми були сумішами олій і потовчених трав або пелюсток, які давали сильний запах. Трояндова вода була тоншою, і негайно стала популярною. І сировину, і технології дистиляції, сильно вплинули на західну парфумерію і розвиток науки, особливо хімії.

Знання парфумерії прибуло до Європи вже в 14 столітті частково завдяки поширенню ісламу. Угорці були першими, хто зрештою почав виробляти перші сучасні парфуми. Зроблені з запашних олій в суміші з алкоголем, перші сучасні парфуми були зроблені в 1370 для угорської королеви Єлизавети й були відомі всюди в Європі як угорська вода. Мистецтво парфумерії процвітало в епоху Ренесансу в Італії, а в 16-му столітті італійські продукти й розробки були вивезені до Франції особистим парфумером Катерини Медичі Рене Флорентійцем. Його лабораторія була пов'язана з її апартаментами секретним проходом, щоб ніякі формули не могли бути вкрадені в дорозі. Франція швидко стала європейським центром парфумерного і косметичного виробництва. Культивування квітів для парфумерії, яке почалося в 14 столітті, перетворилося на провідну галузь на півдні Франції. Протягом періоду Ренесансу парфуми використовувалися перш за все багатими людьми, щоб приховувати запах тіла, сильно виражений, оскільки милися тоді рідко. До 18-го сторіччя ароматичні рослини вирощувалися в околицях Грасса, щоб забезпечити сировиною парфумерну промисловість, що зростала. І сьогодні Франція залишається центром виробництва парфумерної продукції та торгівлі нею.[19]

Класифікація ароматів
Піраміда аромату: початкова нота, нота серця та базова нота.

Технічна комісія Французького Товариства парфумерів встановила класифікацію сімейств парфумів за ароматом. Також кожен аромат розкладають на 3 ноти: початкову, ноту серця та базову.

A. Цитрусові

Аромати мають в основі олію цитрусових рослин: лимона, апельсина, грейпфрута, бергамоту. Нерідко вони поєднуються з трав'яними або квітковими ароматами. Це дуже свіжі й легкі парфуми.

У цій родині знаходяться перші одеколони, використовувані чоловіками й жінками.

  1. Цитрусові
  2. Цитрусові квіткові шипрові
  3. Цитрусові пряні
  4. Цитрусові деревні
  5. Цитрусові ароматичні

B. Квіткові

У цих парфумах головна тема — квітка. Вона може поєднуватися в букеті з додатковими нотами: фруктовими, лісовими або свіжими. Це родина групує парфуми, головною темою яких є :

  1. Одна квітка
  2. Квітка лаванди
  3. Квітковий букет
  4. Квітковий, зелені
  5. Квітковий, альдегідний
  6. Квітковий, деревний
  7. Квітковий, деревний, фруктовий

C. Папороті (фужери)

Ця назва не має ніякого відношення до запаху папоротей. Назва цієї родини пішло від створеного в 1882 році парфуму Fougère Royale (буквально — «Королівська папороть»), в основу якого була покладена штучно синтезована речовина кумарин (має запах свіжого сіна). У таких парфумів є нотки лаванди, бергамоту, кумарину з ароматами деревних нот і дубового моху. Вони мають свіжий, трохи гіркуватий запах.

  1. Фужерний
  2. Фужерний, амбровий, м'який
  3. Фужерний, квітковий, амбровий
  4. Фужерний, пряний
  5. Фужерний, ароматичний

D. Шипри

Назва цієї родини йде від парфумів, які Франсуа Коті назвав так при їх випуску в 1917 р. Він зібрав у букет запах пачулі, дубового моху, ладан камеді й бергамота. Це аристократичний і багатий аромат, основу якого становлять деревні, цитрусові та квіткові ноти, нерідко з ними поєднуються жасмин, сандал, бергамот і троянда.

Успіх цього шипра був таким, що він став головою великої родини.

  1. Шипр
  2. Шипр, квітковий
  3. Шипр, квітковий, альдегідний
  4. Шипр, фруктовий
  5. Шипр, зелені
  6. Шипр, ароматичний
  7. Шипр, шкіри

E. Деревні

Такі аромати створюються на основі олії сандалу, кедра, ветівера, пінії, пачулі, мирта. Це дуже терпкі й екзотичні запахи, які використовуються переважно в чоловічих парфумах.

До цієї родини входять пахощі з теплими відтінками, такими як сандал і пачулі, іноді сухими, як кедр і ветівер. У чоловічих композиціях поряд з деревними присутні лавандові й цитрусові ноти.

  1. Деревний
  2. Деревний хвойний, цитрусовий
  3. Деревний, ароматичний
  4. Деревний, пряний
  5. Деревний, пряний, шкіри
  6. Деревний, амбровий

F. Амброві

Ці аромати, які ще називають «східними парфумами», мають солодкі запахи, що несуть у собі тепло й таємницю. В їх основі зазвичай мускус, амбра, ваніль, сандал, пачулі, ветівер. Східні парфуми — яскраві, пряні й екзотичні. Їх запах важкуватий, густий, іноді навіть пронизливий. Мабуть, це найчуттєвіші аромати.

Вони групуються композиції з м'якими, пудровими, ванільними, ладанними і яскраво вираженими тваринними нотами. Підродина з м'яким амбровим запахом найбільш представницька в цій категорії.

  1. Амбровий, квітковий, деревний
  2. Амбровий, квітковий, пряний
  3. Амбровий, м'який
  4. Амбровий, цитрусовий
  5. Напівамброві, квітковий

G. Шкірні

В основі цих парфумів — аромат димчастої берези. Дуже дорогий, вишуканий і респектабельний запах.

Своєрідна родина об'єднала парфуми з сухими нотами, в яких намагалися відтворити характерний запах шкіри (дим, спалене дерево, тютюн) із «головними» квітковими відтінками. Існує небагато парфумів цього типу.

  1. Шкіра
  2. Шкіра, квіткові
  3. Шкіра, тютюн

Див. також

Джерела

Примітки
  1. ПАРФУМИ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 листопада 2020.
  2. парфюм — Словник чужослів Павло Штепа. Slovnyk.me (укр.). Процитовано 11 листопада 2020.
  3. ПАРФЮМ — СИНОНІМІЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua). Процитовано 11 листопада 2020.
  4. Пахощі. Російсько-українські словники (uk-UA). 27 жовтня 2009. Процитовано 14 листопада 2018.
  5. ДУХИ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 11 листопада 2020.
  6. Як відкрити інтернет магазин парфумерії?.
  7. perfume. Online Etymology Dictionary. Процитовано 11 жовтня 2020.
  8. Balasubramanian, Narayanaganesh (20 листопада 2015). Scented Oils and Perfumes. American Chemical Society. ACS Symposium Series 1211: 219–244. ISBN 9780841231122. doi:10.1021/bk-2015-1211.ch008.
  9. Strathern, Paul (2000). Mendeleyev's Dream – The Quest For the Elements. New York: Berkley Books. ISBN 0-425-18467-6.
  10. Levey, Martin (1973). Early Arabic Pharmacology: An Introduction Based on Ancient and Medieval Sources. Brill Archive. с. 9. ISBN 90-04-03796-9.
  11. A.K. Sharma; Seema Wahad; Raśmī Śrīvāstava (2010). Agriculture Diversification: Problems and Perspectives. I. K. International Pvt Ltd. с. 140.
  12. Roach, John (29 березня 2007). Oldest Perfumes Found on "Aphrodite's Island". Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 21 червня 2014.
  13. Elis, Kiss (2 June 2018). Ancient perfume recreated for anniversary show. Kathimerini English Edition. Процитовано 6 June 2018.
  14. al-Hassani, Woodcok and Saoud (2006) 1001 Inventions; Muslim Heritage in Our World, FSTC, p.22.
  15. M. Ullmann (1986). AL-KĪMIYĀ. The Encyclopaedia of Islam 5 (вид. 2nd). Brill. с. 111b. Проігноровано невідомий параметр |title-link= (довідка)
  16. E. Wiedemann; M. Plessner (1986). AL-ANBĪḲ. The Encyclopaedia of Islam 1 (вид. 2nd). Brill. с. 486a. Проігноровано невідомий параметр |title-link= (довідка)
  17. Henry George Liddell; Robert Scott, ред. (1897). ἄμβιξ. Greek-English Lexicon (вид. 8th). Harper & Brothers. с. 73. Проігноровано невідомий параметр |title-link= (довідка)
  18. Marcellin Berthelot (1889). Introduction à l'étude de la chimie des anciens et du moyen âge. Steinheil. с. 164.
  19. Великі парфумери, які створили Легендарні аромати.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.