Парфяни

В античну епоху, в степах Центральної Азії мешкали кочові племена массагетів (саки в давньоіранских джерелах), скіфського походження. Приблизно в III столітті до н. е. декілька з цих племен об'єдналися в племінний союз під загальною назвою — дахи. У середовищі цих племен на чільну роль вийшло плем'я парни, з якого висунулися майбутні вожді і засновники Парфії, Аршак та Тиридат. Об'єднавши під своєю владою племена на чолі з Аршаком, племена дахів вторглися в область, звану Апартік в давньоперських джерелах. Усталена думка про те, що завойовники злилися з місцевим населенням, що має назву парфяни, не відповідає дійсності. У джерелах допарфянської епохи був відсутній термін — парфяни. Назву парфяни було дано їм, ймовірно, греками, за назвою області Парфія, завойованою племенами парнів. Самі себе «парфяни» називали Pahlavan.

Мова племені парнів, які вигнали греко-македонських завойовників і заснували Парфянське царство, відносилась до східної групи іранських мов, як і мови кочових іранських племен саків та массагетів. Після перемоги вони перейшли на мову своїх численних підданих, які говорили на західно-іранських мовах, на основі яких утворилася парфянська мова, що відноситься до північно-західної групи іранських мов.

Парфяни були войовничим народом, спритними вершниками і відмінними стрільцями з лука. В 256 до н. е. створили під проводом Аршакідів самостійну державу, з часом перетворену на велику імперію, що включала території між Євфратом та Індом , Каспійським та Аравійським морями. Парфянське царство проіснувало до 226 року н. е., коли його змінила нова перська імперія Сасанідів.

Після падіння Аршакідів парфяни зберегли свій привілейований статус у державі Сасанідів. Про це свідчить часте згадування імені парфян в наскельних написах сасанідської епохи. Вони зберегли за собою чільне місце у війську, а також у багатьох провінціях імперії Сасанідів.