Паскаль Кіньяр

Паскаль Кіньяр (фр. Pascal Quignard) (23 квітня 1948, Верней-сюр-Авр, департамент Ер) — французький письменник, есеїст.

Паскаль Кіньяр
фр. Pascal Quignard
Народився 23 квітня 1948(1948-04-23)[1][2][…] (73 роки)
Верней-сюр-Авр[1]
Країна  Франція
Діяльність письменник
Мова творів французька[3]
Жанр казка, есей, роман, літературний фрагмент і трактат
Magnum opus The Roving Shadowsd
Нагороди

Ґонкурівська премія (2002)

Prince Pierre Awardd

Велика премія Французької академії за роман (2000)

Prix de la langue françaised

Grand prix de littérature de la SGDLd

Сайт: pascal-quignard.fr
 Паскаль Кіньяр у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Народився 23 квітня 1948 у Верней-сюр-Авр в департаменті Ер (Франція). Батько — директор ліцею, мати — органістка. Виріс у Гаврі. У 18 місяців пережив період німоти, що була відновилася у 16 років. Згодом він писав:

Мовчання, це безсумнівно те, що змусило мене писати, здійснити цю дію: бути в мові мовчучи́.
Оригінальний текст (фр.)
Ce silence, c’est sans doute ce qui m’a décidé à écrire, à faire cette transaction : être dans le langage en me taisant

Захоплювався музикою (вчився грати на піаніно, органі, віолончелі, альті) та давніми мовами.

У 1966—1968 роках вивчав філософію разом з Даніелем Кон-Бендітом, серед їхніх викладачів були Емануель Левінас та Поль Рікер. Під впливом подій 1968 року відійшов від філософії. Першою книгою Кіньяра було есе про Леопольда Захер-Мазоха. Співпрацював з журналом «Ефемер» (L'Éphémère), навколо якого групувалися Ів Бонфуа, Андре дю Буше, Філіп Жаккотте, Мішель Леріс. З 1969 року працював редактором у видавництві Меркюр де Франс.

1997 року мав серйозний серцевий напад і потрапив до шпиталю; під впливом перебування в лікарні написав книжку «Таємне життя» (Vie secrète), що є особливим поєднанням роману, інтимного щоденника, сну, поезії, трактату та есе. Таємне життя вирізняється своєю фрагментарністю та афористичністю. У подальшому для його творчості доволі характерні тексти з невизначеним жанром, водночас у 2000-і роки він написав декілька романів.

Керує Міжнародним фестивалем опери та театру бароко в Версалі.

Твори
  • L' Être du balbutiement: essai sur Sacher-Masoch, 1969. Про Захер-Мазоха.
  • Alexandra de Lycophron, 1971
  • La Parole de la Délie: essai sur Maurice Scève, 1974 Про Моріса Сева
  • Michel Deguy, 1975. Про Мішеля Дегі.
  • Écho, suivi de Épistolè Alexandroy, 1975
  • Sang, 1976
  • Le Lecteur, 1976
  • Hiems, 1977
  • Sarx, 1977
  • Les Mots de la terre, de la peur et du sol, 1978
  • Inter aerias fagos, 1979
  • Sur le défaut de terre, 1979
  • Carus, 1979. Про імператора Гая Марка Аврелія Кара
  • Le Secret du domaine, 1980
  • 1984 : «Записки на табличках Апроненіі Авіцена» / (Les Tablettes de buis d'Apronenia Avitia)
  • Petits traités , три томи 1981, 1983, 1984
  • Le Vœu de silence: essai sur Louis-René des Forêts, 1985
  • Longin, 1985
  • Une Gêne technique à l'égard des fragments, 1986
  • «Салон у Вюртемберзі» (Le Salon du Wurtemberg, 1986). Музикант, який грає на віолі-де-гамба, зачиняється у своєму будинку в Вюртемберзі.
  • La leçon de musique, 1987
  • «Сходи Шамбора» (Les Escaliers de Chambord, 1989). Про антиквара, любителя іграшок та замку Шамбор.
  • Petits traités , томи 1-8, 1990.
  • «Альбіцій» (Albucius), 1990. Про еротичного письменника в Стародавньому Римі.
  • «Секс та страх» (Le Sexe et l'Effroi, 1994). Есе про роль сексу в античному світі.
  • «Усі ранки світу» (Tous les matins du monde, 1991). Про французького музиканта XVIII століття Марені Маре. Усі ранки світу (фільм)|Екранізація з Жераром Депардьє.
  • Georges de la Tour, 1991. Про художника Жоржа де ла Тура
  • La Frontière, 1998
  • Le Nom sur le bout de la langue, 1993. Есе
  • 1994 : «Звичайна формальність» / (Una pura formalità )
  • L'Occupation américaine, 1994. (Роман про кохання у 50-х роках минулого століття)
  • Les septante, 1994
  • L'amour conjugal, 1994
  • Rhétorique spéculative, 1995
  • La Haine de la musique, 1996. Есе
  • Vie secrète, 1998
  • «Тераса в Римі» (Terrasse à Rome, 2000). Дія відбувається у XVII столітті.
  • Tondo, 2002
  • Le Dernier Royaume. Остання королівство — Шість частин:
    • I: Les ombres errantes, 2002
    • II: Sur le jadis, 2002
    • III: Abîme, 2002
    • IV: Les paradisiaques, 2005
    • V: Sordidissimes, 2005
    • VI: La barque silencieuse, 2009
  • Écrits de l'éphémère, 2005
  • Pour trouver les Enfers, 2005
  • «Вілла Амалія» (Villa Amalia, 2006). Про жінку-композитора. Екранізація Бенуа Жако з Ізабель Юппер (2009)
  • L'Enfant au visage couleur de la mort, 2006
  • Triomphe du temps, 2006
  • Ethelrude et Wolframm, 2006
  • Le Petit Cupidon, 2006
  • Requiem, 2006
  • La Nuit sexuelle, 2007
  • Boutès, 2008

Нагороди

Література
  • Jean-Louis Pautrot, (sous la dir.), Pascal Quignard, Revue L'Esprit créateur, n°52, 2012, The Johns Hopkins University Press, John D. Erikson, Maria et Daniel Brewer editors. Numéro consacré à l'oeuvre de Pascal Quignard, avec les contributions de J-L. Pautrot, C. Claude, B. Gorrillot, C. Alvares, A. Cousin de Ravel, B. Thibault, G. Turin, J. Acquisto, John T. Hamilton, C. Lapeyre Desmaison, D. S. Larangé.
  • Philippe Bonnefis et Dolorès Lyotard (dir.), Pascal Quignard, figures d'un lettré, Paris, Galilée, 2005,
  • Philippe Bonnefis, Son nom seul, Paris, Galilée, 2001.
  • Agnès Cousin de Ravel, "Quignard, maître de lecture Lire, vivre, écrire, collection Fictions pensantes, Hermann, 2012.
  • Chantal Lapeyre-Desmaisons, Mémoires de l'origine, Paris, Galilée, 2006.
  • Adriano Marchetti, La Mise au silence, Seyssel, Champ Vallon, 2000.
  • La métayère de Rodez, Écrit de Pascal Quignard in Pascal Quignard ou le noyau incommunicable sous la direction de Jean-Louis Pautrot et Christian Allègre, Les Presses universitaires de Montréal, 2004.
  • Sophie Nauleau, La main d'oublies, récit tiré de Tous les matins du monde, Paris, Galilée, 2007.
  • Jean-Louis Pautrot, Pascal Quignard ou le fonds du monde, Rodopi, Amsterdam, New-York, 2007.
  • Benoît Vincent, Le Revenant. Pascal Quignard (Littérature inquiète II), Saint-Cyr sur Loire, 2009.
  • Dominique Rabaté, Pascal Quignard Étude de l’œuvre Bordas, 2008.
  • Kristeva I. Pascal Quignard: la fascination du fragmentaire. Paris: Harmattan, 2008
  • Europe (revue littéraire mensuelle), Pascal Quignard n° 976—977, août-septembre 2010. Avec une lettre de Pascal Quignard à Dominique Rabaté.
  • Sur la curiosité téméraire des lecteurs de romans. Écrit de Pascal Quignard in Chantal Lapeyre-Desmaison (sous la dir.), Lecteurs de fictions, Champs du Signe, Éditions universitaires du Sud, 2010.
  • Bernard Vouilloux, La Nuit et le Silence des images. Penser l'image avec Pascal Quignard, Éditions Hermann, 2010. La place de l'image (de rêve, d'art) dans l’œuvre de l'écrivain.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119490684 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.