Даніель Кон-Бендіт

Даніель Кон-Бендіт (нім. Daniel Cohn-Bendit, нар. 4 квітня 1945, Монтобан, Франція) європейський політик, один з лідерів травневих заворушень у Франції 1968 року, пізніше — активний діяч німецької та французької зелених партій. Депутат Європейського парламенту з 1994 року.

Даніель Кон-Бендіт
нім. Daniel Cohn-Bendit
івр. דניאל כהן-בנדיט
нім. Daniel Cohn-Bendit
фр. Daniel Cohn-Bendit
Даніель Кон-Бендіт
нім. Daniel Cohn-Bendit
івр. דניאל כהן-בנדיט
Даніель Кон-Бендіт у 2010 році
Депутат Європейського парламенту
Нині на посаді
На посаді з 1994
Народився 4 квітня 1945(1945-04-04) (76 років)
Монтобан, Франція
Відомий як політик, журналіст, телеведучий, педагог, письменник, захисник довкілля, кінорежисер
Місце роботи Europe 1d, 3sat і Schweizer Fernsehend
Країна Німеччина і Франція[1]
Національність євреї
Освіта Університет Париж X Нантер і Паризький університет
Політична партія Союз 90/Зелені
Зелені (Франція)
Батько Erich Cohn-Benditd
Нагороди

Премія Ганни Арендтd (2001)

Премія ім. Трохима Лисенкаd (2002)

медаль Теодора Геуссаd (2013)

Cicero Orator Prized (2009)

cohn-bendit.eu/de
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 4 квітня 1945 року у французькому місті Монтобан в родині німецьких євреїв, які приїхали до Франції, тікаючи від нацизму. У 1958 році переїхав до Німеччини, де його батько працював юристом.

1966 року Даніель Кон-Бендіт повернувся до Франції і поступив до Університету Париж X Нантер на факультет соціальних наук, де керівником був відомий іспанський соціолог Мануель Кастельс. У 1967-1968 роках стає популярним серед студентів завдяки своїй неординарній поведінці і захопленню анархізмом. Чутки про виключення Кон-Бендіта з університету призвели до заворушень у студентському середовищі, через що рішення про його виключення було скасовано.

Під час травневих заворушень у Франції 1968 року проти уряду Шарля де Голля Даніель Кон-Бендіт був одним з лідерів заворушень.

У 1970-х роках, коли соціальні протести в Західній Європі пішли на спад, став редактором журналу «Pflasterstrand», що належав анархістській організації «Sponti-Szene» у Франкфурті-на-Майні. Там він бере участь в екологічних акціях, зокрема в акціях проти ядерної енергії та розширення франкфуртського аеропорту. Коли організація «Sponti-Szene» офіційно прийняла ідею парламентської демократії, Кон-Бендіт вступив до німецької зеленої партії Союз 90/Зелені.

1988 року надрукував книгу французькою мовою «Nous l’avons tant aimée, la révolution» (укр. Ми так її любили, Революцію), сповнену ностальгією за контркультурою 1968 року. У цьому ж році він також анонсував зміну своїх політичних поглядів у бік центризму.

У 1989 році він став віце-мером Франкфурта-на-Майні і відповідальним за міжкультурні зв'язки. Також розробив гуманнішу міську політику щодо наркозалежних.

У 1994 році Даніель Кон-Бендіт був вибраний до Європейського парламенту від Союзу 90/Зелених, хоча й займав восьме місце у виборчому списку через свою позицію до Боснії і Герцеговини, бо, на відміну від своїх колег по партії, підтримав міжнародне вторгнення до неї.

На наступних виборах до Європейського парламенту в 1999 році він вертається у французьку політику як лідер французької партії зелених. У результаті партія набрала 9,72 % голосів виборців.

2002 року він стає президентом парламентської групи зелених разом з Монікою Фрассоні. 2009 року був переобраний до Європарламенту саме від французької партії зелених.

Підтримка України

У 2018 приєднався до звернення світових діячів культури із закликом звільнити засудженого в Росії українського режисера Олега Сенцова.[2]

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.