Пасленк

Третьою за часом виникнення й однією з найбільших і найважливіших парафій Ельблонзького деканату української греко-католицької церкви є парафія у Пасленку.

Після 1956, з ув'язнення вийшов Стефан Вишинський. Відбулися політичні зміни, змінилося відношення влади до релігії. З 1952 р., коли розпочалася діяльність греко-католицького приходу в Циганку біля Нового Двору, а від 1957 р. в Дзежґоні, українці з околиць Пасленка починають робити зусилля що утворення парафії у Пасленку. Утворюється комітет, головними діячами якого були: Олександр Деревецький, Олександр Бабицький і Дмитро Зільник. Перша зустріч з о. єпископом Романом Вільчинським — адміністратором Вармінської диєцезії, відбулася в Дзежґоні 1958 р. На ній було скоординовано плани. Під час наступної зустрічі, також в Дзежґоні у о. Євстафія Харкаліса було вирішено підготувати список парафіян і надати його Службі внутрішніх справ в Ольштині. Список цей приготувала Ганна Святило. Старання щодо утворення греко-католицької парафії в Пасленку закінчилися успіхом. Ксьондз єпископ Роман Вілчинський наказав місцевому пробощу надати доступ греко-католикам до костелу (по сучасній вул. Василя Гриника, 1) з метою греко-католицьких богослужінь. На пастиря парафії Різдва Богородиці призначив о. Івана Яремина — вікарія в костелі святого Миколая в Ельблонгу.

Хрест біля греко-католицької церкви Різдва Богородиці в Пасленку, 2018 р.

Могила отця-митрата Івана Яремина, Пасленк, 2018 р.

Від того часу неороманський костел св. Йосифа став місцем відправлення східної літургії. Наразі це церква Різдва Богородиці. Перше богослужіння о. Іван Яремин відслужив 7 квітня 1959 р. на Благовіщення, а перші орнати отримано від о. Митрата Василя Гриника з Циганка. Вірні постійно старалися облаштувати костел та надати йому риси церкви: тут розташовано вишивані полотна та рушники, свічки, орнати, організовано страж при гробі Спасителя. Частими гостями парафії протягом перших років її діяльності були римсько-католицькі ксьондзи, які приїжджали щоб брати участь в літургії в східному обряді. В шкільний 1963/64 р. розпочато уроки релігії для дітей молодших шкіл — в неділю після служби. Важливою подією стало введення міністрантської служби. 6 січня 1965 р. під час богослужіння в перший день свят Різдва — хлопці виступили в спеціально пошитих з тої оказії нових далматиках. Наступні роки під пильним оком Служби Безпеки з Ельблонга вірні Пасленка продовжували зміцнювати свою парафію[5].

У 1970-х рр. Пасленк був одним з осередків діяльності Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). У містечку мешкали активісти УСКТ Люба Жолондик з чоловіком[6][7].

27.04.1975 р. в Пасленку в повітовому будинку культури (у східному крилі замку) відбувся концерт-огляд гуртків з нагоди 20-річчя УСКТ. У хроніці УСКТ в Ельблонгу знаходимо імена тодішніх активістів з Пасленка[6].

24.08.1975 р. повітовий будинок культури в Пасленку прийняв постановку «Безталанної» Перемиського драматичного гуртка[6].

29.04.1979 р. Пасленське кіно (в будівлі замку) стало місцем виступу хору «Думка» з Гурова-Ілавецького та «Червоної рути»[6].

В 1983 р. Польщу відвідав владика єпископ Андрій Сапеляк — апостольський візитатор для українців Аргентини.

Зображення святителів Кирила та Мефодія на нагробку отця-митрата Івана Яремина, Пасленк, 2018 р.

Від 1984 р. до парафії почали прибувати нові священники. Першим з них був о. Іван Лайкош. Прибуття нових священиків мало великий вплив на ангажування вірних, у тому числі дітей та молоді, у життя парафії. 3 квітня 1992 р. костел в Пасленку перейшов у власність греко-католицької парафії. Цьому дуже посприяла позиція ординарія Вармінської дієцезії о. єпископа Едмунда Піща. Після цього продовжено облаштовувати храм як східну церкву. Тут розміщено іконостас зроблений Іваном Кубашком з Волчант відповідно до проєкту Богдана Боберського — архітектора з Варшави. Автором ікон був Ярослав Вишенко з Підляшшя. 1993 року о. Андрій Сорока виступив до Воєводського консерватора з проханням о згоду на будівництво нової захристії. В 1993—1995 рр. розпочалася розбудова храму: відремонтовано дах, видовжено костел на новий презбітеріум і захристію.

21 вересня 1995 р. відбулося урочисте посвячення іконостасу — його виконали єпископи Іван Мартиняк та Анджей Слівінський. 15 лютого 1996 р. пасленська парафія та кафедра Св. Миколая в Ельблонгу святкували 60-річчя о. митрата Івана Яремина. В урочистості взяли участь єпископи Іван Мартиняк та Анджей Слівінський та 10 греко-католицьких та 5 католицьких священиків. о. митрат Іван Яремин похований на цвинтарі в Пасленку біля церкви. До речі, на цьому ж кладовищі є багато інших українських могил. Зокрема низка українців похована тут в 1948 р.

В Пасленку діє також пункт навчання греко-католицької релігії та української мови. Тут працюють катехет – о. Ігорь Губач та вчителька української мови – п. Марія Футрега. Усі діти, батьки яких висловили бажанння навчати їх українській мові збираються в школу №3 на вул. 3 травня. Пункт навчання українській мові діє тут з 1985 р. Довгі роки рідної мови навчала Іванна Кравчишин. Крім щотижневих уроків, діти готували різноманітні вистави з якими кожного року успішно виступали на дитячих фестивалях у Ельблонзі та Кошаліні або дуже часто в церкві. З 1998 р. українській мові навчає Марія Футрега[8][9][10][11][5].

В ході акції «Вісла» до Пасленка було також відправлено транспорти з православними українцями зі станції у Холмі. Їх нащадки або сполонізувалися, або відвідують польськомовну православну церкву в Пасленку[9].