Ельблонг

Місто закладено Германом фон Балком - комтуром ордену шпиталю св. Марїі з Єрусаліму в 13 ст[5]. Заселено переселенцями з Любека. Було резиденцією тевтонців, яку 1309 року перенесли до Мальборка.

Рукопис пам'ятки «Польська правда» було знайдено 1868 року в Ельблонґу (звідси ще одна назва пам'ятки — Ельблонзька книга), де він зберігався у міському архіві до ІІ-ї світової війни (1939—1945 рр.). Під час війни його було втрачено.

• Фрагмент колишнього підзамча (зерносховище хрестоносців), потім кляштор бригідок, гуманістична гімназія, суч. Історико-археологічний музей Ельблонга. Збереглися найстаріші підземелля. При вході до музею знаходиться фрагмент готичної мармурової колони з ельблонзького замку;
• Готичний житловий будинок з 13-14 ст. з замкового комплексу, який було перебудовано в часи бароко і в 19 ст. поруч з південного боку рештки готичного підземелля та кам’яні частини з замку хрестоносців;
• Господарчий будинок хрестоносців на підзамчу 14 ст, пізніше бровар та солодовня. Поруч оборонна стіна 14 ст.;
• Острів Зерносховищ з рештками рову середньовічного Ельблонга та, імовірно, рештками насипів бастіону 17 ст. між вулицями Тартачною і Купецькою. Рови острова Зерносховищ дуже перспективне місце дослідження на предмет артефактів пов’язаних з середньовічним Ельблонгом;
• Залишки Ковальского бастіону на вул. Поштовій (в товщі землі). Бастіон займав велику площу, майже усього плацу Слов’янського. Розкопано рештки каземату для гармат. Наразі бастіон законсервований;
• Залишки одного з бастіонів 17 ст. у парку Планти;
• Вулиця Ковальська – місце де виявлено найстарший рів та вал 13 ст., пізнішу цегляну оборонну стіну першої лінії міських стін Ельблонга, а також релікти Ковальської брами міста. Стіна розміщувалася на кам’яному фундаменті шириною 80 см. Вона проходила вздовж сучасної вулиці Примуже.
• Високий розвідний міст;
• Низький розвідний міст;
• Костел св. Миколая (13-15 ст.) з сакристією, в якій перебував Микола Коперник;
• Ратуша старого міста (Стоїть на фундаментах старої ельблонзької ратуші 16 ст.);
• Будівля ради міста, колишня реальна гімназія фон Плауена (1910-1912 рр.) та скульптура Ахілла поблизу неї;
• Костел Різдва Богородиці та кляштор домініканців (13-16 ст. сучасна галерія El). Окрім самого костелу включає південне крило галереї кляштора з 1320-1330 рр., перекритого тридільним готичним склепінням. Тут наявні численні поховальні плити з епітафіями. До комплексу входять також руїни кляшторного будинку 13-14 ст. з підземеллями перекритими склепіннями. Зовнішній мур кляшторного будинку – обвідна північна стіна галереї з епітафіями купців, головним чином англійського походження. Також зберігся кляшторний мур з брамою з боку вул. Кусьнерської та Водної з 15 ст. та фрагментом з 19 ст. Плити з епітафіями, сильно пошкоджені, зустрічаються і в стінах костелу;
• Торгова брама (1319-1420 рр.). Єдина пам’ятка по оборонних мурах міста;
• Рештки забудови старого міста. Уклад вулиць старого міста, імовірно, відповідає першому, який склався ще з 1246 р. Типова для балтійських міст "гребнева" система. Головна вулиця Старий ринок;
• Кам'яниця-бровар на вул. Святого Духа, 3 з фасадом 1647 р.;
• Кам’яниця близько 1583 р. побудована членом Англійської східної компанії Alexandr Niesbeth, вул. Ковальська, 10;
• Єдина кам'яниця Ельблонга з готичним фасадом, вул. св. Духа, 13;
• Каплиця Серця Ісусового на вул. Замкова (перше місце регулярних греко-католицьких богослужінь);
• Королівський будинок (місце перебування Владислава ІV, Карла Густава, Фредеріка Великого), вул. Старий Ринок, 54;
• Будинки по вул. Старий Ринок, 55-56. Основа будинків 14 ст., фасад пізньо-ренесансний – кінець 16 ст.;
• Місце найстаршої корчми під Христофором, вул. Старий ринок, 57-59;
• Кам'яниця з бароковим фасадом д.п. 18 ст., вул. Старий ринок, 65;
• Млин хрестоносців у Базантарні;
• Танк Т-34-85;
• Костел та шпиталь св. Духа близько 1300 р. Комплекс складається з костелу, шпитального будинку та готичного муру, який оточував подвір’я.
• Пам'ятник Пекарчику;
• Костел блаженної Дороти 1705-1759 рр. (перенесений з Качинос на Жулявах), вул. Равська;
• Стара греко-католицька церква народження Іоанна Хрестителя (колишня протестантська каплиця на цвинтарі костелу св. Анни). Наразі передана протестантам Ельблонга;
• Будинок молитовні менонітів, вул. Гарбари 12;
• Кам'яниця з фасадом близько 1598 р. В ній перебували польський король Сигізмунд ІІІ та шведський Густав Адольф. Розташована на вул. Вигілійна, 3;
• Храм менонітів, острів зерносховищ (сучасний польсько-католицький костел);
• Костел св. Павла на Заваді (поч. 20 ст. – неоготика);
• Костел св. Войцеха з прикостельним кладовищем;
• Костел св. Трійці на Заторжу (вул. Келецька) 1838 р. Перенесений з с. Нова Церква на Жулявах;
• Будинок Скарбового ужонду;
• Кладовище радянських солдат та цивільне кладовище на Агриколі;
• Ресторан "Мисливський";
• Пам’ятник жертвам Ельблонзької справи;
• Костельна стежка – фрагмент проходу, який вів від шпиталя св. Духа до костелу домініканців св. Марії;
• Рештки німецького пам’ятника на Гусячій горі (кол. гора Людендорфа);
• Вілла Едварда Богстеде-Колькмана (архітектор Otto Depmeyer) – перенесена з вул. 12 лютого на вул. Варшавську на острові Зерносховищ;
• Червона вілла (архітектор Otto Depmeyer) на острові Зерносховищ;
• Колишня гімназія св. Яна, наразі гімназія №5 на вул. Агриколя, 1929 р.;
• Колишні піхотні кошари, вул. Саперів. 1912 р.;
• Будинок в стилі класицизму по вул. Вапенній, 16;
• Комплекс інженерних шкіл 1929-1930 рр. вул. Коменського 39;
• Комплекс економічних училищ, поч. 20 ст., вул. Бема 50;
• Комплекс вілл на краю Ельблонзької височини по вул. Бема;
• Бароковий палац Gross Wesseln по вул. Ченстоховська, 9;
• Будинок Західного банку (бувшої філії Рейхсбанка, вул. 1 травня, 16;
• Будинок окружного суду, 1912-1914 рр., площа Конституції, 1;
• Костел св. Юрія 14 ст., зовнішній мур – 15 ст., вул. Бема;
• Забудова 1920-х-1930-х рр. згідно ідеї міста-сада, вул. Піонерська, Кайки, Фалата;
• Будинок комплексу економічної школи, вул. Крулевецька, 128;
• Зразки прибуткових будинків 19-поч. ХХ ст. по вул. Крулевецька, Кренгельна, Затишшя. Стиль модерн та еклектика;
• Забудова колишньої тютюнової фабрики «Loesser & Wolff», вул. Крулевецька;
• Зразки прибуткових будинків 19-поч. ХХ ст. по вул. Грюнвальдська навпроти залізничного та автовокзалу;
• Костел Божого Тіла, 1405 р., вул. Божого Тіла;
• Духовна семінарія Ельблонзької єпархії, вул. Божого Тіла;
• Фабрика та вілла Адольфа Нойфельдта по вул. Затишшя;
• Вілла Фридриха Баумгарта (18 ст.), вул. Сточнева;
• Верф Фердинанда Шихау, вул. Сточнева;
• Скульптура Тесея перед готелем Арбітр;
• Фрагмент парку з старими деревами дуба та бука та двір, вул. Bolesława Chrobrego, 10.
• Міський палацик з 1800 р. по вул. Першого Травня. 48;
• Будинки фабрики локомотивів 1872 р. на вулиці Грюнвальдській[6].

182-річний дуб на плацу Слов'янському в Ельблонгу. Фото 2019 р.

Парк Базантарня (колишній Вогельсанг);

Парк Порохівня;

Парк ім.Кайки;

Парк Планти;

Парк Модрини;

Гора Хороброго;

Гусяча гора.

Археологічно-історичний музей в Ельблонгу (колекція матеріалів готів, естів (балтів), результати розкопок факторії Трусо, побут Жуляв, історія Ельблонга, ельблонзьке декоративне мистецтво: кераміка, скло, меблі та загибель німецького Ельблонга 1945 р.) - розміщується на території колишнього замку.

Театр ім Севрука

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

• ФК «Олімпія (Ельблонг)»

• Тернопіль (з 1992).

Будинок по вул. Грюнвальдській в Ельблонгу, де розміщується світлиця Організації українців у Польщі, 2017 рік

Перші вихідці з теренів України могли перебувати в Ельблонгу з давніх часів. Зокрема, 1551 р. ректором ельблонзької гімназії став Микола Геласінус (Смешкович) зі Львова. Українці могли перебувати в місті і за часів Великої північної війни, коли 1710 р. війська Петра І виперли шведів з Ельблонгу та перебували тут до 1712 р. Російські війська, які підтримували Августа ІІІ, повторно окупували Ельблонг в 1733-1736 рр. і ще раз під час Семирічної війни (1756-1763 рр.) в 1758-1762 рр. Перші документальні свідчення присутності більшого числа українців у місті відносяться до періоду Другої Світової війни і пов'язані з перебуванням в’язнів українського походження у філіях концентраційного табору Штуттгоф. Спочатку їх утримували на так званій фабриці пензлів та щіток Ноймана на вулиці Грюнвальдській. Звідти їх перевели до бараків, що розміщувались на сучасній вулиці Фредри. З вересня 1944 р. в’язнів утримували також в бараках на вул. Фрета, де знаходилися підтабори Штуттгофа, які обслуговували заклади Шихау (Lager XIII, XVII та XXI). Наразі від колишнього табору залишився лише льох, де зберігали овочі. А між вул. Фредри та залізничними коліями розміщено пам’ятний камінь. З того часу під Ельблонгом на території парку Проховня знаходиться невелике кладовище померлих у підтаборах Штуттгофа.

У місті розміщено танк-пам’ятник Т-34-85, який нагадує про рейд 8 танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які навесні 1945 р. прорвалися у місто, що готувалося до оборони, та пройшли його наскрізь. До 2017 року у місті існувала вулиця Дяченка, яку було перейменовано на Старовейську (Старосільську). Події війни залишили в Ельблонгу цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі. У 1945 році радянських солдатів також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на розі вул. Садової та Бема.

Могила Лева (Левка) Горака - одного з засновників української громади у Ельблонзі. Цвинтар Дембиця. Фото 2021 р.

У 1947 році в околицях Ельблонга були розселені українці–жертви акції Вісла. Українців не виселяли до самого Ельблонга. Вони з’являлися тут пізніше: шукали праці і почали оселювалися у місті. Українці-греко-католики відвідували римсько-католицькі храми, a православні - утворену в місті православну церкву св. Марії Магдалени. До останньої, зокрема, примкнули депортовані українці з Холмщини та Підляшшя. На жаль, через відсутність національно-патріотичної позиції в православній церкві Польщі та внаслідок сильних промосковських настроїв, нащадки православних українців асимілювалися.

1949 р. в Ельблонгу відбув тритижневий курс латинського обряду о. Іван Яремин, після чого був призначений вікарієм римсько-католицького пароха о. кан. Вацлава Гіпша в парафії св. Миколая в Ельблонгу. Також о. Іван Яремин став капеланом по Ельблонзьким шпиталям, зокрема, у міському шпиталю в Ельблонгу, де служив в римському обряді. В Ельблонгу Іван Яремин жив у будинку за адресою вул. Нічмана (Nitschmanna) 5 кв. 6.

В 1961 р. в Ельблонгу діяв відділ Українського суспільно-культурного товариства, садиба якого розташовувалася над приміщеннями кооперативного клубу «Космос» (вул. Гребля св. Юрія Grobla Świętego Jerzego, 16). Один з його організаторів Лев Горак разом з отцем Яреминим активно працював з місцевими українством (переважно греко-католиками з Галичини), намагаючись активізувати його на релігійне та суспільно-культурне життя. Проте, лише у червні 1974 р. в каплиці сестер катажинек на вул. Замковій розпочались регулярні греко-католицькі служби. Першим пробощем був став Іван Яремин, який на той час вже був настоятелем греко-католицької парафії у Пасленку. Тож у Ельблонгу служив за сумісництвом.

Нагробок Василя Мільчака - вояка УПА, а потім діяча УСКТ в Ельбонгу. Кладовище Дембиця. Фото 2021 р.

Друга Домівка відділу Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) в Ельблонгу розміщувалася на вул. Театральна 20, кв. 1. Відділ УСКТ розташовувався тут з 1969 р. в квартирі на 1 поверсі[8].

1981 р. греко-католики отримали каплицю (колишню цвинтарну каплицю знищеного наразі костелу св. Анни) на вулиці Трагутта (ul. R. Traugutta), 15. Вона стала церквою Різдва св. Іоанна Предтечі.1984 р. її передали греко-католицькій громаді у власність. Старою церквою ельблонзькі українці користувалися до 2021 р.

У травні 2011 року єпископ Іван Мартиняк освятив ділянку під будівництво нової великої церкви. Будівництво церкви велося настоятелем парафії УГКЦ Народження св. Іоанна Хрестителя о. Андрієм Сорокою. Станом на 2019 р. зведено плебаню та храм (стіни та позолочені бані, храм засклено)В 2020-21 рр. виконано частину внутрішнього оздоблення храму. Зокрема розвписано його стіни і склепіння. Автором розписів є Григорій Пелех. Влаштовано двері та олтар. У січні 2021 р. після початку богослужінь в новій церкві, о. Андрій Сорока передав цю каплицю протестантам, які в Ельблонгу також потребують храму. Іконостас з старої церкви подаровано для греко-католицької церкви в Ряшеві. Меморіальну дошку в пам'ять про акцію "Вісла" та дошку, з написом "Греко-католицька церква у Ельблонгу", а також церковні хоругви перенесено до нової церкви. При вході до церкви знаходиться оригніальний камень, який був закладений на початку будови храму в 2011 р. Доля розписів з старої церкви як пам'ятки матеріальної культури українців на вигнанні залишається непевною.

Стара українська греко-католицька церква Різдва св. Іоанна Предтечі в Ельблонгу, Фото 2018 р. Колишня цвинтарна каплиця костелу св. Анни

В Ельблонзі станом на 2016 рік мешкає біля 500 українців. Проте в повіті мешкає ще близько 5 тисяч українців. На вул. Грюнвальдській, 31 знаходиться домівка: офіс та світлиця Ельблонзького відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Старання заміни домівки на Театральній на іншу, більшу українці вели з 30 вересня 1976 р. Домівка функціонувала тут до 1990 р., коли вже це був відділ Об'єднання Українців в Польщі переїхав на суч. домівку. Тут проходять українські урочистості та культурні заходи[8].

Серед активних діячів відділу УСКТ-ОУП в Ельблонгу та кола в Ельблонгу, яким українська громада Ельблонга завдячує своїм культурно-освітнім розвитком - Григорій Божик, Лев Горак, Ольга Лясківська, Андрій Наконечний, Богдан Фолюсевич, Марія Гутовська, Василь Мільчак, Осип Левунь, Станіслав Шмигельський, Степан Дембицький, Ірина Будзинська, Мирослав Притула, Андрій Шмигельський[8].

З 1966 року в Ельблонзі відбувається український конкурс дитячої творчості. Зараз — під назвою «Дитячий фестиваль української культури». Розпочинався фестиваль з конкурсу декламування, який проходив в ельблонзькій музичній школі. Пізніше він проходив в кінотеатрі «Святовид», а тепер в суміжному приміщенні театру ім. Севрюка[8].

У 2017 р., з нагоди 25-ти років партнерських відносин Ельблонга з Тернополем, площа на перехресті вулиць Конопницької та Незалежності була названа на честь Тернополя[9].

Інтер'єр нової церкви Різдва Іоанна Хрестителя в Ельблонгу. Фото 2021 р.

В 2018 р. на хвилі активного використання історії польськими політиками, кресов'яцькі кола в Ельблонгу хотіли назвати рондо на перетині вулиць Незалежності (Niepodległości) та легіонів (Legionów) в пам'ять жертв ОУН-УПА. Втім пізніше з ініціативи мешканця Ельблонга Я. Бокея рондо назвали на честь комуністичного війська польського, яке билося з УПА за с. Бірча в Бещадах в 1945/46 рр[10][11].

В 2007 р. Ельблонг ініціював проект "Балтійська Україна", який мав полягати на будівництві нового порту, який буде сполучатися з Балтійським морем через прокопаний у Вісляній косі канал. Передбачалося, що порт стане морським виходом України та Білорусі (яким до ХІХ ст. слугував Гданськ). У 2018 р. влада Польщі прийняла рішення про будівництво канала через Вісляну косу.[12].

Наразі в Ельблонгу і околицях багато сезонних працівників з України. у грудні 2018 р. в помешканні для українських будівельників на вул. Божого тіла відбулася пожежа. Працівники втратили все що заробили. Один чоловік був поранений. Мешканці міста зібрали пожертви для допомоги потерпілим[13].

• Elbląg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 326. (пол.) — S. 326—342. (пол.)
• Парнікоза Іван Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти
• Парнікоза Іван Українська громада Ельблонга
• Історія парка Базантарня в Ельблонгу (польск.)
• Piątkowski A. Dawny Elbląg wielkim wlascicelem ziemskim. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1987 – 72 s.
• Mamuszka F. Elbląg i okolice. Informator krajoznawczy. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1978 – 276 s.
• Józefczyk M. Średniowiecze Elbąga. Wydawnictwo diecezijalne w Peplinie, 1996. – 300 s.
• Bałdowski J. Warmia i Mazury z Kaliningradem. Pod red. Marioli Malerek Wydawnictwo Laumann-Polska, 1997. - 282 s.
• Elbląg, Kaliningrad –ponad granicami / Ельблонг, Калининград – вне границ. Przewodnik historyczny / Исторический путеводитель 2007-2013

• ЕЛЬБЛОНҐ
• Галерея українських слідів в Ельблонгу