Пасічна (Баришівський район)
Па́січна — село в Україні, у Баришівському районі Київської області. Населення становить 754 осіб.
| село Пасічна | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Баришівський район |
| Рада | Баришівська селищна рада |
| Код КАТОТТГ | UA32060010180027501 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1750 |
| Населення | 754 |
| Площа | 5,43 км² |
| Густота населення | 138,86 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07500 |
| Телефонний код | +380 4576 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°22′46″ пн. ш. 31°18′54″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
99 м |
| Водойми | Красилівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, вул. Центральна, 27 |
| Карта | |
  Пасічна | |
 Пасічна | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Уродженцем села є архітектор Загниборода Олексій Семенович (* 1939).
З історії села
Пасічна належала до Баришівської сотні Переяславського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року в селищі Пасічна було 33 хати. Проте за описом Київського намісництва за селищем було чомусь зазначено лише 7 душ, саме селище у власності козаків.
Була приписана до Троїцький церкві у Баришівці[1]
Зі скасуванням козацького полкового устрою, село перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. [2]
Від початку ХIX ст. село вже у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.
Під час колективізації в селі були створені дві сільгоспартілі: «Червона зірка» і «Пахар».
За вцілілими архівними даними в с. Пасічна з 18 квітня 1932 р. по 01 січня 1933 року померло 11 чол, а протягом квітня-червня 1933 року – 104 чол. Загалом же цифра втрат в голодоморні 1932-1933 роки перевищила дві сотні селян, померлих від голоду та викликаних ним захворювань. [3]
У вересні 2014 року з огляду на неадекватну позицію священиків МП щодо російського вторгнення на сході України громада вирішила позбутися їхньої присутності, більше 500 людей прийняло рішення перейти до УПЦ КП.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 612 осіб, з яких 269 чоловіків та 343 жінки.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 749 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,08 % |
| російська | 2,65 % |
| білоруська | 0,13 % |
| польська | 0,13 % |
Примітки
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 263
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.54
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.