Патрик Ірландський

Невідомі ані точна дата народження святого Патрика (згадують 373-й, 387-й, 389-й роки від Різдва Христового), ані місце, де це сталося. За честь бути ним змагаються Англія, Уельс та Шотландія (там навіть є місцевість з назвою Кілпатрик, тобто Гора Патрика). Але відомо, що він походив з благородної римської сім'ї і вважав себе римлянином. Відомо також, що по народженні йому дали ім'я Мелвін. Батьком Патрика був римський офіцер Калпурній. Діда по батьківській лінії Патрика звали Потіт або Отід, і був він християнським священником. Відомо, що Патрик мав двох сестер. Сестрою Святого Патріка була Свята Дарерка. Другу сестру звали Lupait. Матір'ю Святого Патріка була Концесса. Концесса була рідною небогою Святого Мартина Турського.

Відомо що в 16 років Патрика захопили в полон ірландські пірати й продали в рабство Мілхові, голові клану Дал Ріада. Саме там, у полоні, юний Патрик пережив духовне відродження, справжнє хрещення Святим Духом.

Коли ж пощастило визволитися, йому наснилися голоси багатьох ірландців, які закликали його повернутися та навернути їх до Христової віри. На той час він жив уже в Галлії, в монастирі св. Мартіна Турського (мати Патрика була його родичкою), був рукоположений та прийняв ім'я Патрик на знак того, що хоче бути отцем своїм духовним дітям.

Проповідь Патрика в Тарі.

Через численні перешкоди Патрик не зміг повернутися до Ірландії раніше, ніж йому виповнилося 45 років. Першу свою успішну проповідь він виголосив на річці Бойн, саме там сталося й перше диво: один чоловік на ймення Діху вихопив меча та спробував стяти Патрикові голову, але рука з мечем заніміла й залишалася такою, аж поки нападник не зрікся свого кривавого заміру. Це так вразило Діху, що він не лише навернувся, а й віддав Патрикові свою велику комору, щоб улаштувати там церкву. Збудований на цьому місці монастир так і зветься Саул (комора).

Звідти Патрик пішов до Верховного Короля Лоегайре мак Нілл в Тару. Там саме відзначали Свято Тари, під час якого, за традицією, в цілому краї належало погасити усі вогні, а запалити їх не раніше, ніж друїди запалять світло в королівській залі. Святий Патрик зійшов на пагорб навпроти замку та запалив там Пасхальний Вогонь. Друїди поспішили попередити короля, що цей вогонь неодмінно треба загасити тепер або він не згасне в Ірландії ніколи. Та королівські посланці не спромоглися загасити вогонь, аж поки не вигоріли дрова. А наступного дня сам Патрик прийшов до палацу в єпископському вбранні, з урочистою процесією та переміг друїдів у змаганні, протиставивши магії свої молитви. Про це змагання складено багато легенд, але певне одне: мужність та непохитна вірність Христові справили на короля таке велике враження, що він дозволив Патрикові вільно проповідувати Євангеліє та хрестити тих членів його сім'ї, які того захочуть. Того дня він охрестив Конала, брата Верховного Короля, і в цій гілці роду через декілька поколінь прийшов на світ ще один глибоко шанований ірландцями святий — св. Колумба.

Безперечно й те, що Патрик навернув чимало ірландців, мабуть, не так завдяки дивам, як життям у дусі Євангелія. Ірландці були та й залишаються ревним народом — як у танцях та піснях, так і в праведності. Серце Ірландії можна здобути лише подвигом — і святий Патрик здобув його подвигом бездоганного євангельського життя та аскетизмом. Засновані ним спільноти (їх часто звали монастирями, бо іншого осередку християнського життя поза міськими стінами тоді ніхто не міг собі уявити) притягували охочих вступити до них звідусіль, бо там люди жили в братерській любові та «творили справи милосердя, не вимагаючи за це ані платні, ані подяки».

Є ще одна легенда, яка дуже яскраво характеризує ірландську духовність. Якось святий Патрик перебував у пості та молитві за Ірландію сорок днів на горі Круах Патрик. Рій демонів у образі чорних птахів атакував його, але він мужньо витримав усе, і тоді з'явився Янгол, який сказав Святому, що в нагороду за виявлену ним стійкість народ Ірландії так само твердо стане за свою віру.

Не можна точно встановити й точну дату смерті святого Патрика. Існує легенда про те, як обрали день, коли мають його вшановувати: склали дві дати, про які сперечалися, 8 та 9 березня — вийшло 17. Смерть святителя Патрика так само оповита легендами, як і його життя. Кажуть, що по його смерті сонце не заходило 12 ночей.