Пашева

Па́шева село в Україні у Боремельській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 289 осіб.

село Пашева
Країна  Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський
Рада Боремельська сільська громада
Основні дані
Засноване 1600
Населення 289 (01.01.2018)
Площа 8,015 км²
Густота населення 41,67 осіб/км²
Поштовий індекс 35212
Телефонний код +380 36-37
Географічні дані
Географічні координати 50°31′17″ пн. ш. 25°15′11″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
216 м
Водойми струмок Ставок
Місцева влада
Адреса ради 35212, Рівненська обл., Демидівський р-н, с.Малеве, вул.Набережна,5
Карта
Пашева
Пашева
Мапа

Географія

На південно-східній околиці села бере початок струмок Ставок.

Розташування

Село розташоване поблизу автодороги Т0303

Рельєф

Територія горбиста.

Історія

У 1906 році село Боремельської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 49 верст, від волості 5. Дворів 72, мешканців 443[1].

Село налічувало близько 7 хуторів : Загай (за лісом), Березена (багато беріз), Долина (біля берегу), Застав (за ставком, за річкою), Павловщина (дорога на Берестечко), Село (біля церкви) та Вигін.

В селі була церква, яку спалили німці , на місці якої збудували Церкву Покровської Божої Матері.

Центр села знаходився на місці початкової школи та церкви.

Діти ходили в польську (платну) школу, яка знаходилась на шляху до Золочівки. На цьому ж шляху були і криниці в які скидали сотні людей , там же стояв сморід,часом чути було стогін людей. Криниці зараз засипані.

Корінні жителі : Мартинюки Гонти , Риковські, Мурани, Малечки, Ромки, Майструки, Полячуки, Вакулюк.

Куркулями були : Мартинюк Дмитро в селі називали "демедями", на сьогоднышний день збериглася хата в якій проживае правнучка Ромко Оксана Миколаївна також внук Мартинюк Антон Антонович, а також в селі проживають правнуки Ляса Ольга Антонівна, Бондар Катерина Антоновна а також Мартинюк Олександр Антонович ,cімья мартинюка Дмитра була репресована Дмитро пропав безвісті після арешту НКВД молодший син Мартнюк Антон Дмитрович був засуджений до 25 років лагерів за боротьбу за незалежність України ,господарство було розграбоване .Сліпчуки, Форманюки,Риковські, Мурани, Никонор, Гонта

Археологічні знахідки

Село і околиці на польській карті 1925 року

Козацька доба

Біля церкви знаходиться камʼяний козацький хрест, датований ХVІ ст.

Друга світова війна

На хуторі Загай розмістилося військо німців з кухнею, вони були добрі до жителів села, жили мирно, проживали там півроку. Українським діткам часом давали солодощі або консерви. Коли військо мало відступати мешканців повідомили, щоб ховали речі, бо будуть спалювати хати. Люди викопували ями в землі та ховали туди ж речі. Під час відступу людей брали в полон та вели до Німеччини та не пройшовши 10 км, люди мали змогу сховатись (звернути з шляху) по добрій волі німців, які вдавали вигляд, що не замітили.

Голоду не було.

За лісом, який знаходиться на шляху до с. Більче, посеред поля знаходиться могила. В якій поховані два чоловіки - Харчук Валентин Никанорович (1895-1943 рр.) та Гнітецький Кіндрат Павлович (1885-1943 рр.)

Повоєнний період

Карта трехверстовка Шуберта 1873 року. "http://freemap.com.ua/maps/trexverstovki/22-4.jpg"

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 333 особи.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]


Транспорт

Село сполучене з містами Рівне, Луцьк а також районними центрами Демидівка та Млинів.

Культура

В селі діє початкова школа[4]. Є церква.

Відомі люди

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.