Пашинін Анатолій Анатолійович

Народився 15 вересня 1978 в Світловодську на Кіровоградщині. Його батьки — Анатолій Костянтинович та Світлана Анатоліївна Пашиніни — військові.

Дитинство провів у Запоріжжі, де закінчив школу[2]. Як і більшість його однолітків, у дитинстві мріяв стати військовим моряком. У шкільні роки багато займався спортом — боксом, карате, і у віці 16 років здобув коричневий пояс. Після школи вступив відразу на два факультети Запорізького індустріального інституту: металургії та охорони навколишнього середовища і економічний. На п'ятому курсі навчання поєднував з роботою у фірмі, у відділі маркетингу.

Переїхавши до Москви, вступив до ВТУ ім. Щепкіна. На першому уроці акторської майстерності педагог Римма Гаврилівна Солнцева запитала актора, навіщо він знову вирішив стати студентом, на що Пашинін відповів, що хоче слави.

Свою першу роль отримав у епізоді фільму «Левова частка», а його першою головною роллю стала роль боксера Пашки в серіалі Краснопільського й Ускова «Провінціали», де Пашиніну стали в пригоді його спортивні навички, отримані в дитинстві. Наступною головною роллю актора стала роль негативного героя Міні у фільмі Євгенія Сєрова «Інструктор». Найбільшої популярності Анатолію Пашиніну принесла роль простого сором'язливого хлопця Діми в серіалі Вадима Шмельова «Ундіна».

Для серіалу «Вогнеборці» Ісаака Фрідберга Анатолію, як і всім іншим акторам, довелося вивчити ази пожежної справи у професіоналів. Спілкування зі справжніми пожежниками і талант режисера дозволили в короткий термін зняти хороший серіал, зібравши «зірок», серед яких був і Анатолій Пашинін.

Ще одним професійний проривом актора є роль брутального і пристрасного Михайла у фільмі українського виробництва «Украдене щастя». Тут також мало значення, що актор знає і добре розмовляє українською мовою. На запитання газети «Известия в Украине» звідки в росіянина Анатолія Пашиніна досконале знання української мови, актор відповів:

«Я знаю багато мов — сербську, польську, білоруську… Але спеціально нічого ніколи не вивчаю. Ту ж українську пізнавав слухаючи, вбираючи, спілкуючись. Я швидко «встрибую» у те мовне середовище, у якому перебуваю. Наприклад, в школі десять років вивчав англійську, а до пуття її так і не подужав. Але варто було на місяць виїхати на Мальту — почав говорити вільно. Все залежить від країни, в якій перебуваєш, і від спілкування з людьми. Я впевнений твердо: якщо ти кілька місяців живеш у країні, куди тебе запрошують зніматися, значить, зобов'язаний поважати її культуру, мову. Так у мене було в Сербії, у Польщі. При цьому я ніякий не поліглот. Родом з родини військових. Мама хоч і лікар, але «цілий підполковник», тато — кадровий військовий.»[3] Оригінальний текст (рос.) «Я знаю много языков — сербский, польский, белорусский… Но специально ничего никогда не изучаю. Тот же украинский познавал слушая, впитывая, общаясь. Я быстро «впрыгиваю» в ту языковую среду, в которой нахожусь. К примеру, в школе десять лет изучал английский, а толком его так и не осилил. Но стоило на месяц уехать на Мальту — начал говорить свободно. Все зависит от страны, в которой находишься, и от общения с людьми. Я уверен твердо: если ты несколько месяцев живешь в стране, куда тебя приглашают сниматься, значит, обязан уважать ее культуру, язык. Так у меня было в Сербии, в Польше. При этом я никакой не полиглот. Родом из семьи военных. Мама хоть и врач, но «целый подполковник», папа — кадровый военный.»

У 2006 зіграв роль військового — старшого лейтенанта Дороніна — в серіалі про долю російських десантників у гарячій точці 6-ї роти в Чечні «Грозові ворота», знятого за повістю О. Тамонікова. Також Пашинін знявся у таких відомих фільмах як «Ми з майбутнього», «Відданий друг», «Ґудзик», «Будинок з сюрпризом», «Шукачі пригод» та інші.