Пейзажна фотографія

Краєвид Делфта (1660—1661)

Поняття «пейзаж» виникло вже досить давно: з давніх-давен люди намагались зобразити на полотні красу навколишнього середовища, та перших серйозних успіхів у цьому досягли голландські художники XVIII століття (Мейндерт Гоббема , Філіп Воуверман, Ніколас Берхем та інші). Найвидатнішим полотном того часу є «Краєвид Делфта» Яна Вермера.

В часи бароко та класицизму відомими пейзажистам також були Якоб ван Рейсдаль, Харменс ван Рейн Рембрандт, Геркулес Сегерс, Пітер Паул Рубенс.

У Франції до 30-х років XIX століття складається школа художників — творців національного пейзажу. Одним з перших до образу національної природи звернувся Жорж Мішель.

XX століття внесло в історію пейзажу щось зовсім нове, що пориває з віковими традиціями зображення природи. Це кубізм, першими представниками якого були французькі художники Жорж Брак і Пабло Пікассо.

Детальніше про історію формування пейзажного мистецтва можна дізнатися у даній статті.

«Вид на міські дахи» 1826 Жозеф Нісефор Ньєпс

У XIX з появою перших фотопристроїв пейзаж почали зображати не лише на полотні, а й на фотопапері. Перша в світі фотографія «Вид на міські дахи», зроблена Жозефом Нісефором Ньєпсом в 1826, являє собою пейзаж.

Подальша еволюція пейзажного жанру була пов'язана з новими можливостями більш досконалої фототехніки і розвитком творчих принципів фотографії. Після тривалого періоду відображення природи в загальних рисах, передачі загального враження від її картин з 1930-х рр. пейзажні знімки стають більш докладними, що включають найдрібніші деталі ландшафтів і предмети конкретного часу.

У сучасному пейзажному жанрі значний розвиток отримали такі його різновиди, як індустріальний, міський та архітектурний пейзажі, в яких з'явилися нові теми й мотиви, естетичні оцінки.

Пейзажну фотографію можна поділити за періодами фотозйомки: літня, зимова, осіння, гірська, при заході сонця. Ця розділеність обумовлена природними особливостями. До природних особливостей відносять: в який час проводиться фотозйомка, температура, ландшафт місцевості.

Як написано в книзі Л. Д. Курського, Я. Д. Фельдмана «Ілюстрований посібник з навчання фотозйомці»[1]: "Головна особливість фотозйомки пейзажу це конструктивна. На відміну від натюрморту, тут неможливо привнесення ніяких коректив. Не можна, наприклад, прибрати схил гори, який заважає загальної композиції, неможливо поміняти розташування цілого. Таким чином, робота над компонуванням сюжету обмежена єдиним прийомом вибором точки зйомки і вибором об'єктива з бажаним фокусною відстанню. Цих точок може виявитися безліч, і кожна з них має свою особливість, свою індивідуальність ".

У кожному пейзажі є кілька планів: ближній, дальній і середній. Їх поява пов'язана зі скороченням масштабів предметів, що віддаляються в глибину простору, до лінії горизонту. Зіставлення масштабів лінійних форм є лінійною перспективою фотографічного знімка.

Невід'ємною частиною побудови знімка є освітлення. Світло є одним з найбільш визначальних джерел наших відчуттів. Він розглядається як головний засіб створення художнього фотографічного твору. Індивідуальність пейзажу залежить головним чином від єдності і цілісності, які надає натурі вдало вибраний ефект освітлення. Світло дає можливість бачити реально існуючий світ. При цьому важливу роль відіграє своєрідність і привабливість освітлення, яким воно буває в різний час світлового дня: на світанку, вранці, опівдні, у другій половині дня, під час заходу.

• Панорамна фотографія
• Аерозйомка
• Архітектурна фотографія
• Небесний пейзаж
• Пейзаж

Стаття про особливості зйомки пейзажної фотографії