Пейчо Пеєв

У 1960-1970-х роках належав до числа провідних болгарських шахістів. Неодноразово брав участь у фіналі чемпіонату країни, здобувши дві медалі: золоту (1968) і срібну (1971). У складі національної збірної взяв участь у двох шахових олімпіадах (1968 — бронза, 1972)[1], а також у двох командних чемпіонатах Європи (1970, 1977)[2].

Неодноразово брав участь у міжнародних турнірах, досягнувши успіхів, зокрема, в таких містах, як:

• Люблін (1968, поділив 2-ге місце позаду Ласло Ковача, разом з Милорадом Кнежевичем, Вітольдом Бальцеровським і Дьордьом Сіладьї),
• Варна (1972, посів 2-ге місце позаду Андраша Адор'яна, разом з Михайлом Підгайцем і Йованом Софревським),
• Ниш (1974, посів 1-ше місце),
• Тронгейм (1974, посів 1-ше місце),
• Младеноваць (1975, посів 1-ше місце),
• Приморсько (1976, поділив 1-4-те місце),
• Оломоуць (1976, посів 3-тє місце),
• Пловдив (1976, 1977 — двічі посів 2-ге місце),
• Лейпциг (1977, посів 4-те місце позаду Буркхарда Маліха, Яна Смейкала і Райнера Кнаака),
• Варна (1978, поділив 2-3-тє місце),
• Пазарджик (1978, поділив 1-4-те місце),
• Приморсько (1979, посів 1-ше місце),
• Карвіна (1980, поділив 2-ге місце позаду Їндріа Трапла, разом з Гораном Диздарем та Їржи Лехтинським),
• Панчево (1989, посів 3-тє місце позаду Олексія Кузьміна і Горана Тодоровича).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1977 року, досягнувши 2460 очок займав тоді 5-те місце серед болгарських шахістів[3].

• ChessBase Megabase 2009
• W.Litmanowicz, J. Giżycki, «Szachy od A do Z», tom I, Warszawa 1986, str. 869
• Любен Попов (стор 304) ((болг.))

• Партії Пейчо Пеєва в базі Chessgames
• Особова картка Пейчо Пеєва на сайті 365chess.com
• Виступи на шахових олімпіадах
• Виступи на командних чемпіонатах Європи