Пекарів
Пе́карів — село в Україні, у Сосницькому районі Чернігівської області. Населення становить 416 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пекарівська сільська рада.
| село Пекарів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район/міськрада | Сосницький район |
| Рада | Пекарівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 416 |
| Площа | 1,61 км² |
| Густота населення | 258,39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16150 |
| Телефонний код | +380 4655 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°28′29″ пн. ш. 32°37′15″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
120 м |
| Водойми | річки: Десна, Сейму, Валки, озеро Лопинець |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16150, Чернігівська обл., Сосницький р-н, с.Пекарів, вул. Довженка 37-а |
| Карта | |
  Пекарів | |
 Пекарів | |
| Мапа | |
| |
Історія
Засноване у першій половині XVII ст.
Поблизу села виявлено ряд поселень V—I тис. до н. е. (доба неоліту-раннього заліза).
Відомо село Пекарі королівської данини 1621р. ( « д. Удич, Пекарево») . У 1635 р. , 6 посполитих дворів належали Олександру Киселю[1]. На початку 18 ст-38 дворів. У 1781р. налічувалося 70 хат. У 1787 р. у будинку з 9 покоїв жив статський радник Григорій Долинський (1722-1799), який мав 728 підданих у Кнутах, Куренях, Мильцях, Гольцях, хуторах на степу. Він очолив у 1767 р. автономний рух ніжинського і батуринського шляхетства. У 1810 р.- 110 хат , 203 ревізькі душі. У 1885 р.-536 жителів у 98 дворах, церква, постоялка. За переписом 1897р.-124 двори, 707жителів. У 1972р.-285 дворів і 770 жителів. 2014р.- 283 жителі.
У селі у 1775 році була побудована Покровська дерев'яна церква.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Конятинську та Пекарівську сільраду Коропського району до складу Сосницького району.[2]
Уродженцем села є російський радянський поет Григорій Петрович Котницький (1927 - ?)[3]
Голодомор
Село постраждало внаслідок геноциду 1932-33 років, проведено урядом СРСР на території України. Існують офіційно зареєстровані свідчення про смерть від терору голодом сільських дітей. Цінні дані про обставини злочину радянської влади залишили ПЕТРИШИН Михайло Павлович, 1924 р.н. та ПЕТРИШИНА Софія Іванівна, 1935 р. н.:
 |
Все ж першими у нашому селі вмерли мої сестри, спочатку Катя, а через тиждень, 12 липня, на Петра й Павла, і Галя. Попухли й померли. Їли ми кінський щавель, який рвали на лузі, сушили, товкли, пекли з нього млинці, борщ варили з липового листя, лободи і щавлю. Їли й макуху, лушпайки з картоплі смажили на сковороді... |  |
Див. також
Примітки
- Чернігівщина. Енциклопедичний довідник (українською). Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" імені М.П.Бажана. 1990. с. 609. ISBN 5-88500-011-5.
- Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- Котницький Григорій Петрович — Сосницька районна рада. Офіційний вебсайт. sosnrr.gov.ua (пол.). Процитовано 14 травня 2020.
Джерела
- Автограф спогадів М. П. Петришина, віднайдений студенткою Чернігівського ДТУ Я. Крят.
- Пам'ять народу неубієнна: «Це твій Ясю, дід» (Старше покоління розповідає молоді про голод 1932—1933 рр.) / Упоряд. Т. П. Демченко, Л. О. Легецька, І. Г. Карпова. — Чернігів; Ніжин, 2005. — С. 47 — 49.