Пердіта (супутник)

Пердіта (англ. Perdita) — супутник планети Урана. Також позначається як Уран XXV[1].

Пердіта
Дані про відкриття
Дата відкриття 18 травня 1999 (знімки було зроблено 18 січня 1986 року)
Відкривач(і) Еріх Каркошка / Вояджер-2
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 76 417 ± 1 км
Орбітальний період 0,638021 ± 0,000013 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0012 ± 0,0005
Нахил орбіти 0,0 ± 0,3° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Середній радіус 15 ± 3 км
Площа поверхні ~2800 км²
Об'єм ~14 000 км³
Маса ~0,18·1017 кг
Густина ~1,3 г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0047 м/с²
Альбедо 0,08 ± 0,01
Температура поверхні ~64 К
Атмосфера
Інші позначення

Перші фотографії Пердіти були зроблені космічним апаратом «Вояджер-2» у 1986 році, але вона не була виявлена на тих знімках відразу. Лише через тринадцять років у 1999 році її виявив Еріх Каркошка під час роботи з архівом знімків «Вояджера-2»[2][3]. Новий супутник отримав тимчасове позначення S/1986 U 10[3]. Однак підтвердити існування Пердіти довгий час не вдавалося. Тому у 2001 Міжнародний астрономічний союз офіційно виключив об'єкт S/1986 U 10 зі списку супутників Урана[4].

У 2003 році знімки, зроблені космічним телескопом «Габбл», дозволили розпізнати космічне тіло у місці, де повинна була бути Пердіта, підтвердивши таким чином її існування[5][6].

Свою назву супутник отримав за іменем персонажа п'єси Шекспіра «Зимова казка».

Орбіта Пердіти пролягає між орбітами Белінди і Пака. Спостереження «Габбла» показують, що Пердіта рухається навколо Урана не чітко за законами Кеплера, а знаходиться в орбітальному резонансі 43:44 з Беліндою. Також рух Пердіти близький до орбітального резонансу 8:7 з Розаліндою[2][5].

Пердіта належить до групи внутрішніх дрібних супутників, серед яких окрім Пердіти Б'янка, Крессида, Дездемону, Джульєтту, Порцію, Розалінду, Купідон і Белінда[7]. У цих супутників схожі орбіти і фотометричні властивості[7]. Окрім орбіти[2][5], радіусу 15 км[2] і геометричного альбедо 0,08[7], про Пердиту практично нічого не відомо.

Див. також

Примітки
  1. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 5 серпня 2006.
  2. Karkoschka, Erich (2001). Voyager’s Eleventh Discovery of a Satellite of Uranus and Photometry and the First Size Measurements of Nine Satellites. Icarus 151: 69–77. doi:10.1006/icar.2001.6597.
  3. Karkoschka, Erich (18 травня 1999). IAU Circular No. 7171. Процитовано 5 серпня 2006.
  4. Foust, Jeff (31 грудня 2001). Moon of Uranus is demoted. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 5 серпня 2006.
  5. Showalter, Mark R.; Lissauer, Jack J. (22 грудня 2005). The Second Ring-Moon System of Uranus: Discovery and Dynamics. Science Express 311: 973. PMID 16373533. doi:10.1126/science.1122882.
  6. Showalter, M. R.; Lissauer, J. J. (3 вересня 2003). IAU Circular No. 8194. Процитовано 5 серпня 2006.
  7. Karkoschka, Erich (2001). Comprehensive Photometry of the Rings and 16 Satellites of Uranus with the Hubble Space Telescope. Icarus 151: 51–68. doi:10.1006/icar.2001.6596.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.