Передньоспинка

Передньоспинка жука-вусача з роду Derobrachus має великі й загострені бічні вирости

Попереду передньоспинки розташована голова, позаду — середньоспинка, до якої прикріплена передня пара крил (у жуків — надкрила). З обох боків передньоспинка переходить у бічні частини кільця — плейрити[1]. Інколи голова може сильно втягуватись у переднє кільце, і тоді передньоспинка прикриває зверху її більшу частину (вусач-коренеїд хрестоносець).

Передньоспинка може мати різний колір, малюнок і форму. Ентомологи розрізняють передньоспинку поперечну (коли її ширина більша, ніж довжина), квадратну і поздовжню (довжина більша, ніж ширина).

У паличників передньоспинка може бути довжелезною і складати третину загальної довжини тіла[2]. На фото паличник Ramulus nematodes Blue

Передньоспинка може бути гладенькою, але у багатьох груп і видів вона має вирости (наприклад, у пластинчастовусих), горб або гострий шип (церамбіціни), певну скульптуру — бугорці, килі, опуклості або ум'ятини; вкрита зморшками, зернятками, заглибленими цяточками, щетинками тощо. Цей мікрорельєф часто-густо є стабільною спадковою ознакою і тому дозволяє розрізняти таксони[3].

До передньоспинки не прикріплені ані ноги або інші кінцівки, ані крила. У ході ембріогенезу комах з родини горбаток (ряд Рівнокрилі) крилові зачатки закладаються, але їх розвиток блокується генетично (див. нижче).

• Передньоспинка є частиною зовнішнього скелету комах і як така захищає життєво важливі внутрішні органи.

• Вирости та інші особливості будови передньоспинки у деяких видів є вторинними статевими ознаками і відіграють певну роль у зустрічі статей, міжвидовій ізоляції і статевому доборі.

• У тропічних жуків коваликів з роду Pyrophorus зверху на передньоспинці є пара невеличких світлових органів[4]. Певна «мова» світлових сигналів вночі допомагає самцю й самиці знайти одне одного і запобігає міжвидовому схрещуванню.

• Чудернацькі вирости передньоспинки горбаток вважають камуфляжними адаптаціями, що захищають від ворогів. Крім того, у деяких видів ці вирости з'єднані з передньоспинкою чимось на зразок суглоба. Коли хижак хапає вирост, той легко відламується у місці з'єднання, а горбатка стрибає і таким чином рятується (автотомія). Ці вирости мільйони років тому виникли як зачатки пари крил, але згодом виникли гени, які заблокували їх перетворення на справжні крила[5][6].

Жук Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus. У самців тропічних жуків-геркулесів переднеспинка має величезний виріст, який утворює пару з нижнім виростом — на голові. Цими «рогами» жуки б'ються за харчові ресурси й самицю[7].	У жука Pyrophorus noctilucus L. та інших коваликів цього роду пара нічних «ліхтариків» розташована по боках передньоспинки.	Довгоносик Larinus turbinatus Gyll. відрізняється від схожих видів тим, що його передньоспинка вкрита густими дрібними та великими цяточками (вони добре помітні при збільшенні фото).

За два «роги» на передньоспинці ця "горбатка одержала наукове іменівання Stictocephala bisonia. Англійська її назва — Buffalo treehopper (тобто, «горбатка-бізон».	Колонія з десятків горбаток Umbonia crassicornis, мабуть, збиває з пантелику ворогів своїм химерним виглядом.	Сидячи на рослині, горбатка Entylia carinata нагадує клаптик сухого листка.