Крила комах

Крила розташовані на сегментах грудей — другому (середньогруди) та третьому (задньогруди).

Звичайно, у комах дві пари крил — передні і задні. За загальним планом будови крило є двошаровою складкою — продовженням бічної стінки тіла. Верхня і нижня поверхні крила складаються з тонких хітинових мембран. У місці кріплення крила на бічній поверхні грудей є гнучка мембранна платівка (плейрит) з потовщеними міцними ділянками. Вона утворює спрямований догори міцний стовбчик, до якого рухомо причленоване крило. Стовпчик є для нього точкою опори і утворює важіль з коротким (основа крила) й довгим (решта крилової платівки) плечима.

У спокої частина бабок, комарі-довгоноги тримають крила горизонтально, спрямованими у боки. Але більшість комах звичайно кладуть їх вздовж тулуба. У метеликів, волохокрильців, одноденок, прямокрилих, золотоочок, попелиць, цикад та інших вони прикладаються одне до одного над тілом у вигляді «хатки». У веснянок, тарганів, трипсів,перетинчастокрилих та двокрилих крила розпластані на спинці. При цьому одна пара може частково прикривати іншу або складатися. У комах, які мають надкрила, задні крила згортаються вздовж (як віяло) і впоперек.

Крила комах тонкі, як правило, прозорі і вкриті чутливими волосками. Частина з них є датчиками зовнішніх чинників, важливих для польоту — швидкості й напрямку руху повітряних потоків тощо. Бахрома волосків вздовж заднього краю крил збільшує гребну поверхню крила і допомагає долати в'язкість повітря. Це особливо важливо для дрібних комах — трипсів, молей[3]. У волохокрильців крила густо вкриті волосками, у метеликів — лусочками, які підвищують підйомну силу крил.

Крило мухи має густий покрив з коротесеньких волосків, більш довгих вздовж його заднього краю	Під мікроскопом видно, що візерунок на крилах метеликів утворюють лусочки, що лежать, наче черепиця на даху	Крила волохокрильці теж густо вкрите волосками[4](це особливо добре видно при збільшенні фото)

У багатьох чотирикрилих комах є певні структури, які зчеплюють переднє й заднє крила кожного боку між собою[3].

Бджола Megachile inermis подібно до усіх перетинчастокрилих має чотири крила…

… але задній край передніх крил загнутий так, що легко зчеплюється з переднім краєм задніх крил. Завдячуючи цьому в польоті вони працюють злагоджено, як одне ціле

Жорсткість крилу надають опорні елементи — жилки, що йдуть вздовж і впоперек крила. Жилки переднього краю, як правило, товстіші і тому міцніші. Поблизу вершини крила є темна цяточка — птеростігма, ділянка потовщеного хітину, важлива для польоту[5].

Схема типового заднього крила (поперечні жилки не показано). Кожна жилка та її відгалуження мають власні назви та позначення: C — костальна, Sc — субкостальна, R — радіальна, M — медіальна, Cu — кубітальна, A — анальна і т. д.[1]. Коротенькі жилки при основі, де крило згортається, називають югальними. Ділянку, що займає певна жилка із розгалуженнями, називають сектором або областю (радіальною, медіальною тощо), ділянка між суміжними відрізками жилок — коміркою. Комірки можуть бути відкритими (межують із краєм крила) та закритими (оточені жилками з усіх боків). Сірими лініями окреслено ділянки утворення складок (fold) крила

Поперечний переріз товстої крилової жилки. Менші за діаметром жилки найчастіше є не трубками, а суцільними твердими хітиновими структурами

Завдяки жилкам крило набуває міцності та гнучкості і утворює складки, які додатково укріплюють його, збільшують поверхню та покращують профіль.

Розгалуженість жилок, кількість поперечних жилок дуже різняться у комах різних рядів.

Бабка з роду коромисло (Aeshna). У бабок і сітчастокрилих жилкування утворює величезну кількість комірок[6]

Крила оси. У них, як і в більшості комах, кількість жилок та комірок невелика[7]

У кожного таксона звичайно свій візерунок жилок, і це дуже допомагає у розпізнаванні комах[1] до рівня родини, а в багатьох випадках навіть до роду й виду. Порівняння жилкування різних таксонів дозволяє судити про походження, вік та спорідненість таксонів.

Серед комах найбільші у розмаху крила має метелик агрипіна, а рекордсмен за площею крил — сатурнія Attacus atlas. Обидва метелики — мешканці тропіків[8]. Ймовірно у минулі геологічні епохи розміри крил у комах були більшими. Зокрема, відомий відбиток вимерлої бабки Meganeura (див. нижче), розмах крил якої сягав 71 см. Володар найменших крил — їздець Dicopomorpha echmepterygis, довжина тіла якого не перевищує 0.2 мм[9].У більшості комах крила, якщо і довші за тіло, то ненабагато. Найбільшим це відношення є в метеликів, деякі з них мають довжелезні крила при досить короткому тілі[3].

Сатурнія Attacus atlas, розкривши крила, легко перекриває ними долоню дорослої людини

Максимальний розмах крил совки Thysania agrippina становить 25-31 см

Передні й задні крила між собою можуть розрізнятися — за формою, розміром, забарвленням тощо. Наприклад, у перетинчастокрилих (бджоли, оси та інші) задня пара крил має вигляд невеличких перетинок. Зменшені задні крила також у нічних метеликів бражників[10], одноденок тощо.(Див. також статтю «Надкрила»). У денних метеликів задні крила, на відміну від передніх, можуть нести відростки («хвостики» у махаона), які часом виявляються довшими за основну крилову платівку (метелик Eustera troglophylla)[3].

Задні крила немоптери (Nemoptera bipennis, ряд Сітчастокрилі) мають вигляд довжелезних тонких ниток[11]	М'ясна муха Calliphora vicina. У неї і у решти комах ряду Двокрилі задні крила перетворилися на невеличкі платівки — дзижчальця[12]	Крилові платівки можуть розділятися на вузенькі смужки, як, наприклад, у цього метелика (Emmelina monodactyla)

Крила є лише у представників підкласу крилатих (Pterygota), а в комах підкласу первиннобезкрилих (Apterygota) вони відсутні. Екологічні причини редукції крил у комах вивчав І. М. Кержнер.

Повністю розвинені крила, за допомогою яких можна літати, мають лише імаго. Єдиним винятком є ряд одноденок (Ephemeroptera). В них передостання, статево незріла стадія розвитку (субімаго) вже має добре розвинені крила[13].

Рудиментація крил та повна їх втрата є наслідком якихось особливих умов існування чи розвитку і призводить до втрати здатності літати. Комахи — мешканці океанічних островів мають лише рудиментарні рештки крил. Долати у польоті високошвидкісні потоки повітря вони не здатні, а крилові платівки збільшують парусність тіла і ймовірність бути унесеним вітром в океан[14]. Такі ж «рештки» крил мають комахи, що мешкають у просторово обмежених порожнинах. У багітьох жуків-мешканців посушливих та жарких біотопів (наприклад, чорнотілок[15])задні крила зникають або стають рудиментами, а надкрила зростаються. Не мають повноцінних крил комахи, що ведуть виключно сидячий спосіб життя (самці щитівок, червеців[16] тощо), ектопаразити волосяного чи пір'яного покриву (воші, блохи, пухоїди[17], постільний клоп.

Фактично позбавлений крил червоноклоп Pyrrhocorіs apterus. Щоправда, в його популяціях інколи зустрічаються також і крилаті особини[18]	У метелика-п'ядуна Erannis defoliariaсна крила має лише самець, а на фото — самка цього виду метеликів	Безкрилий коник на квітці стрілолисту. Позбавлений крил і коник-товстун степовий (Callimenus multituberculatus (Fischer-Waldheim, 1833), занесений до Червоної книги України[19]

Досить часто повноцінні крила мають лише окремі форми всередині одного виду.

Час від часу у кожному мурашникові з'являються крилаті особини, подібні до цієї — самці й самки. Їх біологічна роль — продовження роду й розселення[20]	А оце — не мурашка, а самиця оси родини Mutillidae, в якому крила мають лише самці[21]	В колоніях безкрилих попелиць періодично народжуються крилаті особини, що розселюються[22]