Передова оборона

Передова оборона (англ. Forward Strategy) — оборонна стратегія НАТО, документ за номером MC 14/3 стосовно країн Варшавського пакту. Стратегія DC 6/1 з 1952 року, пізніше отримала номер MC 3/5, та базувалась на модифікованій стратегічній концепції захисту північноатлантичного простору, прийнятій 3 грудня 1952 року радою НАТО з рекомендаціями MC 14/1. У травні 1957 року втратила чинність та замінена стратегічною концепцією за номером MC 14/2 та назвою Масована відплата[1].

Військовий принцип нової стратегії Передової оборони базувався на перевазі НАТО в ядерній зброї. За стратегією — оборона території ФРН від країн Варшавського договору ставала обов'язком країн-членів НАТО, оскільки з фінансових та економічних причин, розбудова Бундесверу йшла повільно. Лінія оборони була вибудувана вздовж Рейну. Західна Німеччина вважалася зоною затримки противника та бойових дій при нападі зі Сходу. Нападник повинен бути достатньо довго стриманий, щоб сформувати стабільний фронт та таким чином утримати максимально можливо велику територію для мобілізації підкріплення. За стратегічними рекомендаціями MC 14/1 оборонне планування НАТО у середній Європі передбачало наступні військові та оперативно-стратегічні цілі:

Використання озброєного атомними бомбами флоту стратегічних бомбардувальників США та їх підтримка авіаносцями Франції, Великої Британії та Італії. Як варіант захисту альянсу, можливе перенесення бойових дій у повітрі на територію противника.

Див. також

Примітки

  1. NATO — Topic: Strategic Concept
  2. SHAPE, Central Registry, Proj. 12c, Reel 1, FM/43, Staff Conference at SHAPE: 18. Mai 1951 und Reel 2 Defence Plan Central Europe, Anmerkungen des SHAPE-Teams und der drei NATO-Hauptquartiere in Mitteleuropa in Fontainebleau am 16. und 19. November 1951

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.