Каттегат

Каттегат (дан. Kattegat, швед. Kattegatt) — акваторія що обмежена Ютландією на заході, островами Данських проток на півдні, шведськими ландскапами Вестерйотланд, Сконе, Галланд і Бокуслен на сході. Балтійське море має з'єднання з Каттегатом через Ересунн і Данські протоки. Протока Каттегат є продовженням Скагерраку і може розглядатися або як затока Балтійського моря, або як затока Північного моря, або згідно зі скандинавською традицією, не є жодною з них.

  • Довжина близько 200 км,
  • Ширина від 60 км на півночі до 122 км на півдні.
  • Глибина 10—30 м, у північній частині більш 50 м.
  • Площа 25 485 км²[1].
Каттегат
Розташування
Координати 56°55′42″ пн. ш. 11°25′41″ сх. д.
Прибережні країни  Швеція,
Данія
Море Балтійське море,
Північне море
Розміри
Середня глибина 26 м
Довжина 200 км
Ширина 60-122 км
Інше
Міста та поселення Гетеборг, Гальмстад, Орхус, Ольборг, Фредеріксгавн
Протоки Каттегат і Скагеррак
Мапа
Морська фортеця Ельфсборг біля сучасного Гетеборга
Піщана коса Гренен (Данія)
Природний заповідник Гофс-Галлар (Швеція)

Географія

Згідно з визначенням, за прикордонною конвенцією 1932, підписаною Данією, Норвегією та Швецією, північна межа між Каттегат і Скагеррак прямує від півночі мису Гренен в Ютландії на південь до межі Ересунну і далі до маяка Куллен у Сконе[2] вдні У протоку впадають річки Йота-Ельв, Лаган, Ніссан, Етран, Віскан з боку Швеції, а також річка Гудено з боку Данії.

Найбільші острови — Самсе, Уруст, Лесе, Анхольт. Останні два нерідко називають данським «пустельним поясом», завдяки їхньому сухому літньому клімату.

У протоці є дві течії: спрямована на північ менш солона, поверхнева, і солоніша, глибинніша, направлена на південь. Прибережні води замерзають у зимовий час.

Назва Каттегата пішла від нідерландського і нижньосаксонського Kat (кішка) і Gat (дірка). Вона вживається з середньовіччя, коли капітани суден називали цю область вузькою, «як котяча діра», через наявність кількох морських мілин, що істотно ускладнюють судноплавство.

Межі

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Каттегат наступним чином:[3]

На півночі Південно-східна межа Скагерраку [Лінія з'єднує Скаген (мис Гренен, найпівнічніша точка Данії) та Paternoster Skær (57°54′ пн. ш. 11°27′ сх. д.) а звідти на північний-схід через мілини до острова Черн].

На півдні межа з Балтійським морем через:

Історія

Контроль над Каттегатом і доступ до нього були важливі протягом всієї історії міжнародного мореплавства. До завершення будівництва Ейдерського каналу 1784 року Каттегат був єдиним морським шляхом до Балтійського регіону.[4]

У Середньовіччя, починаючи з 1429 року, данська королівська сім'я, а потім і держава Данія, стягувала зундське мито за прохід кораблів через протоки, натомість офіційний Копенгаген надавав захист від піратства, можливості для ремонту кораблів і торгівлі. 1857 року мито було скасовано.

Біологія

Солоність морської води у Каттегаті має яскраво виражену двошарову структуру. Верхній шар має солоність між 18‰ і 26‰, а нижній шар, розділений сильним галоклином на глибині близько 15 м, має солоність між 32‰ і 34‰. Нижній шар складається з морської води, яка надходить з Скагеррака з солоністю на рівні більшості інших прибережних морських вод, у той час як верхній шар складається з морської води, яка надходить з Балтійського моря і має набагато нижчу солоність, порівнянну з солонуватою водою, але все ж вищу, ніж солоність води у більшості районів Балтійського моря.

Ці два протилежних потоки транспортують чистий надлишок морської води в 475 км³ з Балтики в Скагеррак щороку.[5] Під час сильних вітрів шари в Каттегаті в деяких місцях, наприклад, у Великому Белті, повністю перемішуються, тому загальна солоність тут сильно варіюється. Це створює деякі унікальні умови для морського життя.[6]

Холодні просочування (місцева назва - дан. boblerev, булькаючі рифи або киплячі рифи) зустрічаються у північній частині протоки Каттегат. На відміну від холодних просочувань у більшості інших місць (включаючи Північне море і Скагеррак), киплячі рифи Каттегат знаходяться на відносно невеликих глибинах, як правило, від 0 до 30 м нижче поверхні.[7][8]

Холодні просочування залежать від метану, який осідав тут в емський міжльодовиковий період, а в спокійну погоду бульбашки іноді можна побачити на поверхні води. Карбонатна цементація і літифікація утворюють стовпи висотою до 4 м і підтримують багате біорізноманіття. Через свій унікальний статус киплячі рифи Каттегата визнані Європейським союзом середовищем існування Natura 2000.[9]

Екологія

Протока Каттегат була однією з перших морських мертвих зон, які були виявлені в 1970-х роках, коли вчені почали вивчати, як інтенсивна промислова діяльність впливає на світ природи.[10][11] У останні роки дослідження дозволили краще зрозуміти процеси, такі як евтрофікація, і способи боротьби з ними. Данія та ЄС ініціювали дорогі і далекосяжні проекти, щоб зупинити ці процеси, які руйнують природне середовище і завдають шкоди економіці.[12] Перший план дій по водному середовищу був прийнятий 1985 року, після цього було реалізовано ще кілька таких планів. Плани дій підсумовують широкий спектр ініціатив і містять у собі так звані директиви щодо нітратів.[13] У цілому робота по реалізації планів оцінюється як успішна, хоча не всі завдання були вирішені повністю.[14]

Посилання
  1. Encyclopedia Britannica — Kattegat (strait, Denmark-Sweden) (англ.)
  2. Convention No 3210. League of Nations Treaty Series 199, 1933. Retrieved 15 April 2008.
  3. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 6 лютого 2010.
  4. Kattegat | strait, Denmark-Sweden. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 16 травня 2017.
  5. Ærtebjerg, G., Andersen, J.H. and Schou Hansen (2003). Hydrography. Nutrients and Eutrophication in Danish Seawaters. Danish Environmental Protection Agency and National Environmental Research Institute. Процитовано 30 січня 2016.
  6. Matti Leppäranta nad Kai Myrberg (2009). Physical Oceanography of the Baltic Sea. Springer-Praxis. с. 72–74. ISBN 9783540797036. Процитовано 30 січня 2016.
  7. Jensen; Aagaard; Burke; Dando; Jørgensen; Kuijpers; Laier; O'Hara та ін. (1992). "Bubbling reefs" in the Kattegat: Submarine landscapes of carbonate-cemented rocks support a diverse ecosystem at methane seeps. Marine Ecology Progress Series 83: 103–112. doi:10.3354/meps083103.
  8. Red List – Submarine structures made by leaking gases. HELCOM. 2013. Процитовано 16 червня 2017.
  9. Proposed measures for fisheries management in Natura 2000-sites in the Danish territorial area of the Kattegat and Samsø Belt. Meeting at the AgriFish Agency, Copenhagen. Minister for Food, Agriculture and Fisheries (Denmark). 20 березня 2012. Процитовано 16 червня 2017.
  10. Further Rise in Number of Marine 'Dead Zones'. UNEP. 19 жовтня 2006. Процитовано 30 січня 2016.
  11. Karleskint, Turner and Small (2013). Introduction to Marine Biology (вид. 4). Brooks/Cole. с. 4. ISBN 978-1285402222. Процитовано 30 січня 2016.
  12. Hagerman, Lars; Josefson, Alf B.; Jensen, Jørgen N. (1996). Benthic macrofauna and demersal fish. Eutrophication in Coastal Marine Ecosystems. Coastal and Estuarine Studies 52. с. 155–178. ISBN 978-0-87590-266-1. doi:10.1029/CE052p0155.
  13. Implementation of the Nitrates directive in Denmark Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine. Danish Ministry of the Environment
  14. Jesper H. Andersen; Jacob Carstensen (25 жовтня 2011). Action Plans for the Aquatic Environment have been a success. Politiken (Danish). Процитовано 24 листопада 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.