Перепьолкін Євген Якович

Євген Якович Перепьолкін (рос. Евгений Яковлевич Перепёлкин ; 4 березня 1906(19060304), Санкт-Петербург 13 січня 1938, Маріїнськ) — радянський астроном. Молодший брат єгиптолога Юрія Яковича Перепьолкіна.

Перепьолкін Євген Якович
Народився 19 лютого (4 березня) 1906
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 13 січня 1938(1938-01-13) (31 рік)
Маріїнськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність астроном
Галузь астрономія
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Брати, сестри Yuri Perepyolkind

Біографічні відомості

У 1925 закінчив Ленінградський університет, потім навчався в аспірантурі Пулковської обсерваторії. З 1929 працював у Пулковській обсерваторії (з 1934 — професор, завідувач лабораторією астрофізичного сектора).

Заарештовано 11 травня 1937 за так званою «Пулковською справою». Засуджений до 5 років ув'язнення. Під час відбування покарання у Маріїнському ВТТ Красноярського краю засуджений до розстрілу Особливою трійкою НКВД. Реабілітований у 1956.

Основні наукові праці присвячені сонячній фізиці — дослідженню обертання Сонця, визначенню висоти флокул, вивченню природи протуберанців і структури хромосфери. Запропонував новий індекс далекої ультрафіолетової радіації Сонця, відповідальної за іонізацію верхніх шарів атмосфери Землі. Виконав велику кількість спостережень з метою отримання довгих рядів цього індексу. Поклав початок систематичним дослідженням Сонця як в Пулковській обсерваторії, так і в СРСР. У 1931 виступив з ініціативою організації служби Сонця в СРСР, після створення цієї служби в 1932 очолив її. Брав участь в створенні перших в СРСР сонячних спостережних приладів, зокрема подвійного спектрогеліографа і великого сонячного телескопа. Був одним з головних організаторів спостережень повного сонячного затемнення 1936, учасник експедиції в Швецію для спостереження сонячного затемнення в 1927. Займався вивченням змінних зір, метеорних потоків, Марса під час великого протистояння 1924. Досліджував паралакс і власний рух зірки Барнарда. Спільно з О.М.Дейчем в 1931—1932 виконав вимірювання та обробку знімків обраних майданчиків Каптейна з метою дослідження власних рухів зірок.

Іменем Перепьолкіна названі кратер Перепьолкін на Місяці і кратер на Марсі.

Наукові праці

  • Uber die Rotationsgeschwindigkeit der verschiedenen Schichten der Sonne // Zs. f. Astroph. 6, 1 und 2 Heft, 1933.
  • Uber die Struktur der Sonnenchromosphere // Zs. f. Astroph. 6, с. 245-258, 1933.
  • The ultra-violet radiation of the Sun and the prominences // Циркуляр ДАТ № 10, с. 7-8, 1934.
  • Study of helium D3 line in the spectrum of chromosphere // Известия ДАТ № 122, с. 1-16, 1935 (спільно з О.О.Мельниковим)
  • Проблема вращения Солнца, как она представляется в настоящее время // Успехи астрономических наук. Сборн. 4, с. 3-21, 1935
  • Глава V в I томі і глава I в II томі пулковського курсу астрофізики. 1934, 1936 рр.
  • Eigenbewengungen von 3189 Sternen in den Kapteynschen Arealen in den Zonen +75° und +60° und in dem Areal 28 (Zone +45°) // Праці ГАО, серія II, т. 45, 1935 (спільно з О.М.Дейчем ).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.